ДИНДА — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́нда «швендя»
утворення звуконаслідувального характеру (найімовірніше, пов’язане з відтворенням звуку, що видає било в дзвоні, пор. п. [deńdać] «дзвонити; висіти і хитатися»);
пор. також лит. dindeti «дзвонити», dundeti «гучати», фр. dandiner «хитатися»;
п. dynda «річ, що висить і хитається», ч. dynda «гойдалка; підвісок, дзвінок; серга», слц. dyndať «висіти і хитатися», нл. dundaś «швендяти», болг. диндя́кам «підкидаю дитину на руках»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дендува́ти
«шукати їжу»
(мисливський термін, переважно про лисиць)
ди́ндати
«швендяти; дриґати ногами»
диндили́ндати
«теліпатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| диндя́кам «підкидаю дитину на руках» | болгарська |
| dindeti «дзвонити» | литовська |
| dundaś «швендяти» | нижньолужицька |
| dynda «річ, що висить і хитається» | польська |
| dyndať «висіти і хитатися» | словацька |
| dandiner «хитатися» | французька |
| dynda «гойдалка; підвісок, дзвінок; серга» | чеська |
| також | ? |
| dundeti «гучати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України