ДИВАН — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з турецької мови (у першому, більше вживаному значенні,через посередництво західноєвропейських мов, пор. фр. divan «канапа; (іст.) державна рада в Туреччині», н. Díwan «тс.»);

тур. divan «збірка творів; вища рада; суд» запозичено через посередництво арабської мови з перської (перс. dīvan «збірка віршів; суд; (іст.) державна рада; канцелярія для складання дипломатичних документів»);

значення «канапа» запозичено в європейські мови з арабської мови Єгипту;

р. болг. м. дива́н, бр. дыва́н «тс.», п. dywan «килим; (іст.) державна рада в Туреччині», ч. divan «канапа», díván «(іст.) рада в Туреччині; збірка східних поезій», слц. diván «канапа; збірка східних поезій», схв. дùвāн «канапа; (іст.) рада, нарада, бесіда», слн. dívan «канапа; державна рада в мусульманських країнах»;

псл. divina, divizna, похідні від *divъ «дикий»;

пор. аналогічне болг. ди́вина «дичина»;

висловлювалося також припущення про зв’язок з divo «диво», зумовлений уявленням про чудодійність рослини (Маchek ESJČ 119; Mareš VPS 3, 1960, 9–10), або з diviti *«ясніти» (дивина вживалась для освітлення) (Sł. prasł. III 219–221);

р. [диве́на] «коров’як», [дивина], бр. дзіва́нна, п. dziewanna, dziwizna, ст. dziwanna, dziewana, dziewiana, dziewina, ч. divina, děvina, слц. [dzievana], вл. dźiwizna, болг. [диви́зна], схв. дùвизма, [дивин, девин], слн. divín «тс.»;

неясне;

можливо, пов’язане з [дива́на] «коров’як, Verbascum thapsus L.», або диви́на́, [ді́ви́на] (пор. із суфіксом -кр. дива́нка «тс.»);

в такому разі виникло в результаті деетимологізації та зближення з ді́вка і діву́ля;