ДЗЕНЬКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дзвя́ньґати «плаксиво говорити»
псл. *zvęgati є поширенням того самого звуконаслідувального кореня, який виступає в zvьněti, zvonъ, утворення, аналогічне до *zvękati;
споріднене з лит. žvangeti «дзвякати», žvañginti «брязкати», žvéngti «іржати, реготати»;
передсуфіксальне -пі проривне ґ замість г з’явилися, очевидно, під впливом п. dźwięgać «жувати, плямкати» або укр. дзе́нькати і под;
Преображенський (І 246) вважає р. звя́гать звуконаслідувальним;
р. [звя́гать] «тс.; приставати; гавкати», бр. звя́гаць «гавкати; вимагати», др. звягу «співаю», звягливъ «гавкаючий», стсл. звѧгѫ. «співаю»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звя́гаць «гавкати; вимагати» | білоруська |
| звягу «співаю» | давньоруська |
| žvangeti «дзвякати» | литовська |
| dźwięgać «жувати, плямкати» | польська |
| *zvęgati | праслов’янська |
| звя́гать | російська |
| звя́гать «тс.; приставати; гавкати» | російська |
| дзе́нькати | українська |
| звягливъ «гавкаючий» | українська |
| zvonъ | ? |
| *zvękati | ? |
| žvañginti «брязкати» | ? |
| žvéngti «іржати, реготати» | ? |
| -пі | ? |
дзень (вигук, що передає короткий дзвінкий звук при ударі)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзінь (пор.);
р. [дзень], п. dzeń, болг. дзън, зън;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзеньк
«тс.»
дзеньк
«брязкіт»
дзе́нькати
дзе́нькіт
дзе́нькнути
дзенькоті́ти
дзе́ня
«все, що дзвенить; розмінна монета Ж»
(дит.)
дзинча́ти
дзи́нькати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзън | болгарська |
| dzeń | польська |
| дзень | російська |
| зън | українська |
| дзінь (пор.). | ? |
цве́нькати «говорити чужою мовою, для якої характерні звуки ц, дз; щебетати (про птахів); лепетати (про дитину) Нед»
похідне утворення від звуконаслідувального вигуку цвень, що імітує крик деяких птахів, зокрема синиць;
первісне значення «щебетати», інші значення вторинні, метафоричні;
до словотвору пор. дзе́нькати, бре́нькати;
р. цве́нькать «кричати цвень (про птахів); давати дзвенячий звук (про кулю)», цви́нькать «тс.», слц. zvendzat’ «дзвеніти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цве́ник
«хвалько»
цвенька́ч
«той, що бряжчить шаблею»
цве́рнюх
«базіка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цве́нькать «кричати цвень (про птахів); давати дзвенячий звук (про кулю)» | російська |
| zvendzat' «дзвеніти» | словацька |
| цви́нькать «тс.» | українська |
| цвень | ? |
| значення «щебетати» | ? |
| дзе́нькати | ? |
| бре́нькати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України