ДЕРГА — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язане з дже́рга «запаска з непофарбованої тканини», дже́рга «ковдра», що є тюркізмами, які на українському ґрунті зблизилися з утвореннями від коренів der-, *d^ьrg- (дерю́га, де́рга́ти та ін.);

п. derha «килим, попона», derka, dera «тс.» (з укр.);

псл. *d^ьṛgati «обробляти льон, обдирати його стебла (зривати головки та листя швидким рухом)» продовжує іє. *dergh-, що є поширенням кореня *der- «дерти» формантом -gh-;

споріднене з лит. dìrgti «розслабитися», dìrginti «подразнювати, збуджувати», лтс. dragât «смикати, рвати», дангл. tiergan «дратувати, збуджувати», снн. tergen «смикати, рвати; збуджувати», targen «тс.», гол. tergen «тягти; смикати; сердити, дратувати», свн. zergan, нвн. zergen «тс.», норв. (розм.) terga «дратувати»;

зіставлення з лат. stringo «натягую, стискаю, зриваю» (Machek ESJČ 127–128) викликає сумнів;

р. дёргать «смикати», бр. дзерга́ць, др. дьргати «тс.», п. dziergać «чесати льон; гаптувати; обшивати петлі; [трясти, смикати]», ч. drhati «тремтіти; терти (льон)», слц. drgať «смикати, штовхати, трясти», вл. dźernyć «смикати, тріпати», нл. źergas «тс.», полаб. dargnǫt «смикати, чесати льон», болг. дъ́ргам «тягну; чешу льон; [хапаю]», слн. dŕgali «терти, чесати»;

утворене від дієслова де́рти за допомогою суфікса -’уг-;

в українській мові зблизилося з де́рга «ковдра; попона; чорна запаска»;

р. дерю́га́ «груба тканина, ковдра або підстілка з неї», бр. дзеру́га, дзяру́га «тс.»;