ГУЛЬВІСА — ЕТИМОЛОГІЯ
гульві́са «гуляка, нероба, негідник»
очевидно, результат видозміни давнішого *головіса «тс.», утвореного з основ прикметника *голий і дієслова -вісити (пор. [ві́са] «тягар»);
щодо значення пор. р. [висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га] «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки», [висля́йничать] «вʼязнути до когось, зачіпати, безнастанно лащитися, виснути на шиї; гультяювати», а також р. пове́са «гульвіса», п. wisus «тс.»;
зміна форми відбулася внаслідок зближення з основою дієслова гуля́ти (гуль-ба́, гуль-ня́ тощо);
р. [голове́с, головécuпa] «гульвіса»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
wisus «тс.» | польська |
висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки» | російська |
пове́са «гульвіса» | російська |
голове́с | російська |
головécuпa «гульвіса» | українська |
головіса «тс.» | ? |
голий (пор. [ві́са] «тягар») | ? |
вісити (пор. [ві́са] «тягар») | ? |
висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки» | ? |
висля́йничать «вʼязнути до когось, зачіпати, безнастанно лащитися, виснути на шиї; гультяювати» | ? |
гуля́ти (гуль-ба́, гуль-ня́ тощо) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України