ГРЮКОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

грюк (вигук на позначення стуку)

східнословʼянське звуконаслідувальне утворення, паралельне до п. gruchać, gruchnąć «грюкнутися; брязнути», ч. [hrouchati] «тріщати», болг. гру́хам «стукаю, ударяю», схв. грухати «стукати, тріщати, гриміти»;
можливо, походить від того самого звуконаслідувального кореня, що й лит. griáuti «гриміти», лтс. graût «звалювати, кидати», лат. ingruo «вриваюся, кидаюся»;
р. [грю́кать], бр. гру́каць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

грук «грюк»
гру́кати «сильно стукати»
грукоті́ти
груку́чий «такий, що грюкає»
груча́ти «грюкати»
грюк «стук, гуркіт»
грю́кава «шум, стук, гуркотня; часта стрілянина»
грю́калка
грю́кало «людина, що сильно грюкає»
грюкани́на
грю́кати
грю́кіт
грю́княва
грюкота́ти
грюкоті́ти
грюкотне́ча
грюча́ти
о́дгрюк
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гру́каць білоруська
грю́кать російська

фолькоті́ти «шепелявити, неясно говорити»

звуконаслідувальне утворення;
до словотвору пор. грюкоті́ти, цокоті́ти і под;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грюкоті́ти українська
цокоті́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України