ГОМОНІМ — ЕТИМОЛОГІЯ

го́мін

псл. (пн.) [gomomъ], повʼязане із сх.-сл. gomъ: gamъ (р. [гом], р. укр. гам) та похідними від них утвореннями (укр. [го́міт], р. гомоти́ть «гомоніти»), слц. homrať «дзюрчати», псл. *gъmъziti, укр. [гимзі́ти] «кишіти», [го́мзатися] «вертітися», отже, первісне значення «рій, кишіння», звідки вторинне «мішанина голосів, гомін»;
дальша етимологія непевна;
можливо, звуконаслідувальне, споріднене з дісл. gaman «радість, веселощі» з іє. *ghem- (Ильинский РФВ 63, 340 – 341);
непереконливе припущення (Stender-Petersen Mél. Mikkola 277 – 283) про звʼязок із свн. wimmen «кишіти», нім. wimmeln «тс.» (з іє. *guhem-);
малоймовірне також запозичення з германських мов – дісл. gaman «радість, веселощі», англ. game «гра» (Bern. I 326 – 327; Фасмер І 436);
р. го́мон, бр. го́ман, п. ст. діал. gomon «гомін; сварка; клопіт», ч. заст. homon (можливо, з п.) «сварка, суперечка», слц. [homon] «гомін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безгомі́ння
гомі́нка «звучання розмови»
гомінки́й
гомінли́вий
гомінни́ця «підлога з резонансом»
го́міт «гомін»
гомоні́ти
гомонли́вий
гомону́ха «балакуха»
гомоню́чий
гумо́ннява «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
game «гра» англійська
го́ман білоруська
gaman «радість, веселощі» давньоісландська
gaman «радість, веселощі» давньоісландська
*ghem- індоєвропейська
wimmeln «тс.»іє. *g$uhem-) німецька
gomon «гомін; сварка; клопіт» польська
*gъmъziti праслов’янська
го́мон російська
wimmen «кишіти» середньоверхньнімецька
homrať «дзюрчати» словацька
homon «гомін» словацька
гимзі́ти «кишіти» українська
homon «сварка, суперечка» (можливо, з п.) чеська
gomъ: gamъ (р. [гом], р. укр. гам)(укр. [го́міт], р. гомоти́ть «гомоніти») ?
го́мзатися «вертітися» ?
значення «рій, кишіння» ?
вторинне «мішанина голосів, гомін» ?
gomon «гомін; сварка; клопіт» ?
gomon «гомін; сварка; клопіт» ?
homon «сварка, суперечка» (можливо, з п.) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України