ГНІТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гніти́ти «підрумʼянювати в печі (хліб)»
форма [гніди́ти] зумовлена впливом прикметника гніди́й;
зіставляється з прус. knaistis «головешка» (Срезн. І 528; Bern. І 312), з двн. gnîtan «терти», дангл. gnîdan «тс.» (Fick KZ 41, 201; Фасмер І 421), з псл. gniti «гнити, тліти» (Holub – Kop. 246), з лат. in-cendo «запалюю» (Machek ESJČ 400);
псл. gnětiti;
походження не зовсім зʼясоване;
р. [гне́тья] «тріска для розпалювання печі», бр. [загнет] «загнітка, жарівник, вогнище при печі, куди вигрібають жар», [загне́так] «тс.», др. гнѣти «запалювати», гнѣсти «тс.», п. niecić «роздмухувати (вогонь)», ч. nítiti, ст. nietiti, слц. nietiť «тс.», схв. ст. унитити «запалювати вогонь», слн. nétiti «роздмухувати (вогонь)», стсл. ВЪЗNѢТИТИ «запалити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гніди́ти
«тс.»
гніт
«вогонь на припічку для підрумʼянювання хліба; румʼянець на хлібах, посаджених у піч Па, Me»
за́гні́т
за́гнітка
«тс.»
пригні́т
«загнічування (хліба)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| загнет «загнітка, жарівник, вогнище при печі, куди вигрібають жар» | білоруська |
| gnîdan «тс.» | давньоанглійська |
| gnîtan «терти» | давньоверхньонімецька |
| гнѣти «запалювати» | давньоруська |
| in-cendo «запалюю» | латинська |
| niecić «роздмухувати (вогонь)» | польська |
| gniti «гнити, тліти» | праслов’янська |
| gnětiti | праслов’янська |
| knaistis «головешка» | прусська |
| гне́тья «тріска для розпалювання печі» | російська |
| унитити «запалювати вогонь» | сербохорватська |
| nietiť «тс.» | словацька |
| nétiti «роздмухувати (вогонь)» | словенська |
| ВЪЗNѢТИТИ «запалити» | старослов’янська |
| загне́так «тс.» | українська |
| гнѣсти «тс.» | українська |
| nítiti | чеська |
| гніди́ти | ? |
| nietiti | ? |
| унитити «запалювати вогонь» | ? |
гне́сти «гнітити»
псл. gnesti (*gnetǫ);
споріднене з двн. knetan «місити, мʼяти», снн. kneden, дангл. cnedan «тс.», нвн. kneten «давити, топтати, місити, масажувати», дісл. knoða «мʼяти», прус. gnode (‹*gnōtā-) «діжа»;
іє. *gen- «стискати»;
р. гнести́, бр. гне́сці, др. гнести, п. gnieść, ч. hnísti (ст. hnésti), слц. hniesť, нл. gněśiś, полаб. gnitĕ «місить (тісто)», болг. гнетя́ (гнета́) «пригнічую, давлю», м. гнете «набиває; пригнічує», схв. гњèсти, слн. gnésti, стсл. ГNЕСТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гніт
«вижимки»
ви́гніток
«тс.»
гнет
«гніт»
гнеті́нка
«головка сиру»
гнету́ха
«пропасниця»
гнетю́чка
гніт
«прес; пригноблення»
гніти́ти
«давити, бити; гнобити»
гніту́ха
гнітю́чий
гнітю́чка
«тс.»
загніток
«пригнічений»
на́гніток
«мозоль (на нозі)»
при́гнет
«тиск»
при́гніт
«гноблення»
пригні́ток
«прес; пригноблена людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гне́сці | білоруська |
| гнетя́ «пригнічую, давлю» (гнета́) | болгарська |
| cnedan «тс.» | давньоанглійська |
| knetan «місити, мʼяти» | давньоверхньонімецька |
| knoða «мʼяти» | давньоісландська |
| гнести | давньоруська |
| *gen- «стискати» | індоєвропейська |
| гнете «набиває; пригнічує» | македонська |
| gněśiś | нижньолужицька |
| kneten «давити, топтати, місити, масажувати» | нововерхньонімецька |
| gnitĕ «місить (тісто)» | полабська |
| gnieść | польська |
| gnesti (*gnetǫ) | праслов’янська |
| gnode «діжа» (‹*gnōtā-) | прусська |
| гнести́ | російська |
| гњèсти | сербохорватська |
| kneden | середньонижньонімецька |
| hniesť | словацька |
| gnésti | словенська |
| ГNЕСТИ | старослов’янська |
| hnísti (ст. hnésti) | чеська |
загні́тиця «нігтьоїда, нарив на пальці під нігтем»
результат видозміни форми [за́нігтиця] «тс.» під впливом гніти́ти «давити, тиснути»;
пор. п. zagniotek u palca «нігтьоїда»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
загнетиця
загніт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zagniotek u palca «нігтьоїда» | польська |
| за́нігтиця «тс.» | ? |
| гніти́ти «давити, тиснути» | ? |
угні́тний «м’який, придатний для ліплення»
пов’язане з гніти́ти «давити, бити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гніти́ти «давити, бити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України