ГЛИБА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гли́ба
псл. (сх.) [glyba] ‹ *glūbā – очевидно споріднене з лат. glēba «глиба; кулька», можливо, також з лит. glùmeris «кусок, окраєць (хліба)», glumžas «шутий», glùmas «тс.» (Būga RR I 328);
зводиться до іє. *gl(o)u- «пухнути»;
р. бр. глы́ба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гли́бистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глы́ба | білоруська |
| *gl(o)u- «пухнути» | індоєвропейська |
| glēba «глиба; кулька» | латинська |
| glùmeris «кусок, окраєць (хліба)» | литовська |
| glumžas «шутий» | ? |
| glùmas «тс.» | ? |
| глы́ба | ? |
глиб
менш вірогідні повʼязання з псл. *želbъ (укр. жо́лоб), *globiti «видовбувати», іє. *gelebh-, звідки мало б бути glybokъ під впливом vysokъ (SchusterŠewc 289 – 290; Falk – Torp I 361; Hujer LF 44, 26 – 30), а також з лит. gilùs «глибокий», gelme «глибінь» (Meillet MSL 14, 371);
розвиток значення у прасловʼянській мові, як у спорідненому нім. Kluft «розколина, щілина; провалля, безодня, глибінь»;
псл. glǫb- відповідає індоєвропейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*glu-m-bh-);
споріднене з лат. glūbo «лузаю, облуплюю», двн. klubon «розщеплювати», дісл. kliūfa «розколювати» (відповідають іє. *glūbh-, псл. *glyb-), гр. γλύφω «видовбую», -γλύμμα «те, що видовбане» (відповідає іє. *glŭbh-, псл. *glъb-);
найімовірніший звʼязок з іє. *gleubh- «рити, видовбувати», різні ступені кореневого вокалізму якого в прасловʼянських формах могли відповідати первісно різним морфологічним категоріям;
псл. *glybь (похідне від прикметника *glybъ, первісної форми прикметника *glybokъ), glǫbь, glǫbokъ, крім яких були також форми псл. *glъbь і *glъbokъ, засвідчені слц. hlb, hlboký, схв. (чак.) [губок, гелбȍк];
р. глубь, [глыбь], бр. глыб, [глубачэ́ць], др. глубь, п. głąb, głęboki, [dęboki, głybocki], ч. hloub, hluboký, [hlyboký], слц. hlb, hlboký, вл. hłubić, hłuboki, нл. dłym, dłymoki, [głum, głub, głuboki], полаб. glǫbüťĕ, болг. дълбо́к, м. длаб «виїмка», длабок «глибокий», схв. дубùна «глибина», дỳбок «глибокий», [глùбок, губок, гелбȍк], слн. globòk, стсл. ГЛѪБОКЪ, цсл.-схв. глибокъ (‹глъбокъ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вглу́бливий
«такий, що охоче заглиблюється»
воглу́блення
«заглиблення»
возглиби́тися
«заглибитися»
гли́бень
«глибінь»
глибина́
глиби́нка
глибиня́
глиби́ти
глибі́нь
гли́бка
«яма»
глибо́кий
гли́боч
глибоче́нь
глибочиня́
глибочі́нь
глибочі́ти
гли́бшати
глібина́
глібо́кий
глуб
«глиб»
глу́бий
«глибокий»
глубина́
глубо́кий
глюбо́кий
«тс.»
завгли́бшки
загли́бина
загли́бити
заглибни́й
(спец.)
загли́бник
(тех.)
за́глуб
заглу́бина
заглуби́тися
заглу́бчастий
згли́бити
«осягнути розумом»
згли́бока
навгли́бшки
незглиби́мий
незгли́бний
«незбагненний»
незглуби́мий
«тс.»
погли́бити
прогли́бина
«заглиблення (місце)»
про́глуб
«глибина»
угли́б
(присл.)
углиба́ти
«занурюватися»
угли́бка
«заглиблення (процес)»
угли́бшки́
углуби́тися
«заглибитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глыб | білоруська |
| дълбо́к | болгарська |
| hłubić | верхньолужицька |
| hłuboki | верхньолужицька |
| γλύφω «видовбую» | грецька |
| klubon «розщеплювати» | давньоверхньонімецька |
| kliūfa «розколювати» (відповідають іє. *glūbh-, псл. *glyb-) | давньоісландська |
| глубь | давньоруська |
| *gelebh- | індоєвропейська |
| *gleubh- «рити, видовбувати» | індоєвропейська |
| glūbo «лузаю, облуплюю» | латинська |
| gilùs «глибокий» | литовська |
| длаб «виїмка» | македонська |
| dłym | нижньолужицька |
| dłymoki | нижньолужицька |
| Kluft «розколина, щілина; провалля, безодня, глибінь» | німецька |
| glǫbüťĕ | полабська |
| głąb | польська |
| głęboki | польська |
| *želbъ (укр. жо́лоб) | праслов’янська |
| glǫb- відповідає індоєвропейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*glu-m-bh-) | праслов’янська |
| *glybь (похідне від прикметника *glybъ, первісної форми прикметника *glybokъ) | праслов’янська |
| *glъbь | праслов’янська |
| глубь | російська |
| дубùна «глибина» | сербохорватська |
| hlb | словацька |
| hlb | словацька |
| hlboký | словацька |
| globòk | словенська |
| ГЛѪБОКЪ | старослов’янська |
| глыбь | українська |
| глубачэ́ць | українська |
| dęboki | українська |
| głybocki | українська |
| hlyboký | українська |
| głum | українська |
| głub | українська |
| głuboki | українська |
| длабок «глибокий» | українська |
| дỳбок «глибокий» | українська |
| глùбок | українська |
| губок | українська |
| гелбȍк | українська |
| hloub | чеська |
| hluboký | чеська |
| *globiti «видовбувати» | ? |
| gelme «глибінь» | ? |
| -γλύμμα «те, що видовбане» (відповідає іє. *glŭbh-, псл. *glъb-) | ? |
| glǫbь | ? |
| glǫbokъ | ? |
| hlboký | ? |
| глибокъ (‹глъбокъ) | ? |
гли́бати «важко махати крилами, повільно летіти; пастися по дсщу О; копати О»
псл. glibati, похідне від gli-bъ «трясовина, багно; грузьке, липке болото», з коренем тим самим, що й у псл. glina (укр. глина), *glьjь (укр. глей), glistъ (укр. глист), *glěnъ› (укр. глінь);
повʼязується також (Skok І 450) з глиб, глибо́кий (псл. glyb‹ *glūb-);
п. (ст.) glnąć (‹*glьbnǫti) «грузнути, вʼязнути, провалюватися в багно, болото», болг. гли́бам «іду по болоту, багну», м. глиби се «грузне, вʼязне», схв. гли́бати «брьохати по болоту, грязюці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глибні́ти
«тс.»
глибну́ти
«втрачати сили»
глинути
«сохнути, пропадати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гли́бам «іду по болоту, багну» | болгарська |
| глиби «грузне, вʼязне» | македонська |
| glnąć «грузнути, вʼязнути, провалюватися в багно, болото» (ст.)(‹*glьbnǫti) | польська |
| glibati | праслов’янська |
| glina (укр. глина) | праслов’янська |
| гли́бати «брьохати по болоту, грязюці» | сербохорватська |
| gli-bъ «трясовина, багно; грузьке, липке болото» | ? |
| *glьjь (укр. глей) | ? |
| glistъ (укр. глист) | ? |
| *glěnъ› (укр. глінь) | ? |
| глиб | ? |
| глибо́кий (псл. glyb‹ *glūb-) | ? |
ли́бати «повільно, неохоче пастися»
зіставлення з р. улыба́ться «усміхатися» (Варбот Этимология 1982, 25) викликає сумнів;
пастися на росяній траві;
у такому разі форми [ли́бці], р. [ли́бить], бр. [лі́біць] сюди не стосуються;
з другого боку, може бути ототожнене з [гли́бати] «пастися після дощу», болг. гли́бам «іду по болоту», схв. гли́бати «брьохати по болоту»;
іє. *(s)lē˘ib- «лити, крапати; слизький; ковзати»;
можливо, псл. libiti «збирати, надбирати, знімати» споріднене з лат. lībo «надбираю, трохи внімаю; куштую; видобуваю; доторкуюсь», гр. λείβω «крапаю, ллю», двн. slīfan «тягти, волокти; ковзати»;
не зовсім ясне;
(іст.) збирати нафту з поверхні води примітивним способом»;
р. [ли́бить] «ловити раків на принаду», бр. [лі́біць] «тс.», болг. [ли́бам] «неохоче їсти» (про тварин), схв. ли́бити се «тихо підходити, підкрадатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ли́бавка
«худоба, що з’їдає тільки верхівки корму»
либа́к
«робітник, що збирав нафту з поверхні води»
(іст.)
либа́цтво
«видобування нафтопродуктів примітивним способом»
(іст.)
ли́бець
«жебрак»
ли́бити
«брати, збирати (?)»
либоні́ти
«пастися по росяній траві»
ли́бці
«вірьовка з прив’язаним м’ясом для ловіння риби»
лібе́ць
«жердина з принадою для ловіння раків»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́біць | білоруська |
| лі́біць «тс.» | білоруська |
| гли́бам «іду по болоту» | болгарська |
| ли́бам «неохоче їсти» (про тварин) | болгарська |
| λείβω «крапаю, ллю» | грецька |
| slīfan «тягти, волокти; ковзати» | давньоверхньонімецька |
| *(s)lē˘ib- «лити, крапати; слизький; ковзати» | індоєвропейська |
| lībo «надбираю, трохи внімаю; куштую; видобуваю; доторкуюсь» | латинська |
| libiti «збирати, надбирати, знімати» | праслов’янська |
| улыба́ться «усміхатися» | російська |
| ли́бить | російська |
| ли́бить «ловити раків на принаду» | російська |
| гли́бати «брьохати по болоту» | сербохорватська |
| ли́бити се «тихо підходити, підкрадатися» | сербохорватська |
| ли́бці | українська |
| гли́бати «пастися після дощу» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України