ГЛЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. [*glьjь]‹*gli-jo-, з тим самим коренем, що й псл. glina (укр. гли́на], glistъ (укр. глист);

~ споріднене з снн. klei «глина», дангл. clǣg «глина; мул», англ. clay, норв. [kli] «тс.», гр. γλία «клей», γλοιά «тс.», γλοιός «липка речовина, клей», лит. glyte «сопля», glìte, glitìs «слиз; клей; сопля», лтс. glìzda «глина, синя глина»;

р. діал. бр. глей, п. glej (із сх.-сл. мов), схв. глȇj «сорт глини»;

дальша етимологія не зʼясована;

мало переконливим є також виведення (Семереньи ВЯ 1967/4, 20) від гр. κύλιξ «чашка»;

з тих самих міркувань неприйнятні зіставлення з псл. [*glьjь], укр. глей (Bern. I 310) або з п. gleń «скибка хліба», що виводиться разом з *gъlьkъ від кореня *glu(Brückner 141, 172);

менш вірогідне з фонетичного погляду повʼязання з псл. *glъtati «ковтати» (укр. глита́ти) (Sławski І 421; Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 123 – 124);

проте оскільки подібні назви є і в інших мовних сімʼях – гебр. gullā «округла посудина для олії», ак. gullatu «вид посудини», арам. gulIetā «глек для вина», ар. gulla «глек, глечик», груз. (можливо, з ар.) kula «глек для вина з вузькою шийкою» – і є думки, що гр. γαυλός (Lewy Fremdw. 151, 210) і дінд. golah (Rosén Lešonénu La’am II (12) 21, за Майргофером) запозичені з семітських мов, можна припускати, що йдеться про культурне слово східносередземноморської області (можливо, семітського походження), яке потрапило до германців і східних словʼян, де йому надано місцевої форми за допомогою зменшувального суфікса -ьkъ або -ьсь;

позасловʼянські відповідники виводяться від іє. *geu- «згинати, заокруглюватися», *geulo- «щось округле» (Pokorny 396 – 397), у такому разі псл. *gъlьkъ могло б бути виведене від іє. *gu-l-iko-s;

повʼязане з гр. γαυλός «глек, кругла посудина для води або молока», γυλλάς «вид чаші», γυάλας «мегарська чаша», γαυλός, γαυλος «округле фінікійське вантажне судно», дісл. ісл. kjóll «корабель», дангл. сēоe, днн. двн. kiol, свн. kēl «тс.», очевидно, також дінд. golaḥ «округла посудина для води», яке вважається ще запозиченням з дравідських мов (Mayrhofer I 349);

псл. сх. [*gъlьkъ, *gъlьcь], які, очевидно, є початково зменшувальними формами від нє збереженого псл. *gъlъ (‹іє. [*gulos]);

р. (псков.) [гилёк] (‹*голёк чи з псл. gylьkъ.) «рукомийник (глек, пристосований для миття рук)», (пд.зах.) [глек] «глек, кухоль», ст. голец «посудина, вживана як міра сипких тіл», бр. гляк «глек», др. гълькъ, гълекъ, глекъ, голькъ, голкъ, п. [hlak, lak] (з бр.), [hlek] (з укр.);

запозичення з німецької мови;

нвн. Kléister, сн. klīster(е) «клейкий предмет» є суфіксальним утворенням, пов’язаним з нвн. Kleie (‹двн. klī(u)a) «висівки», спорідненим з укр. глей;

р. кле́йстер, бр. кле́йстар, п. klajster, болг. кла́йстер;