ГЛАГОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

через давньоруську мову запозичене з старословʼянської;

стсл. глаголъ «слово, мова» споріднене з р. [голого́лить] «базікати», п. Głogoły (топонім), ч. заст. hlahol «мова», слц. кн. hlahol «дзвоніння (дзвонів)», болг. глаго́л «дієслово», м. [глагол] «розмова, мова», схв. глȁгол, гла́гол «дієслово», слн. glágol «тс.» і походить від псл.*golgolъ, утвореного подвоєнням того самого кореня, що й у суфіксальному псл. *gol-sъ «голос»;

сумнівне зіставлення з дінд. gargaraḥ «вид музичного інструмента» або дінд. ghargharaḥ «гримливий, булькітливий шум» (Bern. І 320; Meillet Etudes 229; Machek ESJČ 166);

р. глаго́л, др. (цсл.) глаголъ;

псл. gogolь;

звуконаслідувальне утворення, повʼязане з гогота́ти і назвами подібних птахів іншим ступенем вокалізму типу р. га́га, гага́ра (Соболевский РФВ 71, 448; Brückner KZ 48, 199; Torp 122; Pokorny 407) або редупліковане утворення, повʼязане з лит. gaĩgalas «качур», лтс. gaĩgala «вид чайки», прус. gegalis «нурець», в основі яких можливе балт. *gagal-, відповідне псл. *gogol- (Bern. I 318; Trautmann 74; Топоров II 187 – 189);

звʼязок з глаго́л (Bern. I 318; Trautmann 74) сумнівний;

р. го́голь, бр. го́галь, др. гоголь, п. ст. gogol «вид дикої качки», gogolica «водяна курочка, Gallinula chloropus L.», ч. Hohol, Ноholici (топоніми), слц. hoholʼ «вид качки, Bucefala», нл. Gogolow (топонім), болг. Гоголани (топонім), схв. gogolj (вид водяного птаха);