ВІЩУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ві́щий

псл. *věstjь‹*vědtjo «мудрий», похідне від основи дієслова věděti «відати, знати»;
виведення від іменника věstь «вість» (Шанский ЭСРЯ І 3, 83) неточне;
р. ве́щий, бр. ве́шчы, др. вѣщии «мудрий», п. wieszcz «пророк, мудрець», ч. věští «мудрий», слц. vestec «пророк, віщун», болг. вешт «мудрий, досвідчений», схв. вȅшт «досвідчений», слн. véšč «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

віщ «провидець»
віщівни́к «провісник Ж; ворожій ВеУг»
віщли́вий «пророчий»
віщовли́вий «віщий, зловісний»
віщува́ти
віщу́к «розвідник»
віщу́н
віщу́нка
віщу́нство
віщу́ха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ве́шчы білоруська
вешт «мудрий, досвідчений» болгарська
вѣщии «мудрий» давньоруська
wieszcz «пророк, мудрець» польська
*věstjь‹*vědtjo «мудрий» праслов’янська
ве́щий російська
вȅшт «досвідчений» сербохорватська
vestec «пророк, віщун» словацька
véšč «тс.» словенська
věští «мудрий» чеська
věděti «відати, знати» ?
věstь «вість» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України