ВІРВАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вірва́нт «залізна кільцева скоба, що обтискує скріплювані частини»
очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови;
н. Verbánd «пов’язка; скріплення» є похідним від дієслова verbínden, утвореного з префікса ver-, спорідненого з псл. *реr-, укр. пере-, і дієслова binden «в’язати»;
звучання вірва́нт могло виникнути внаслідок семантичних асоціацій із словами вірве́чка, вірьо́вка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
урва́нт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Verbánd «пов’язка; скріплення» | німецька |
| *реr- | праслов’янська |
| пере- | українська |
| verbínden утвореного з префікса ver- | ? |
| binden «в’язати» | ? |
| вірва́нт | ? |
| вірве́чка | ? |
| вірьо́вка | ? |
рвант «залізне кільце, яким скріплюється шина на місці розриву обода»
результат видозміни форм [вірва́нт] «кільцева скоба, що обтискує скріплювані частини», [урва́нт] «тс.», зближених з основою рва́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ірва́нт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вірва́нт «кільцева скоба, що обтискує скріплювані частини» | українська |
| урва́нт «тс.» | українська |
| рва́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України