ВУСА — ЕТИМОЛОГІЯ

результат контамінації запозиченого з угорської мови ба́юс «вус» і укр. ву́са;

іє. *uondh=/uendh- (Фасмер IV 169–170; Machek ESJČ 697; БЕР І 214–215; Младенов 94; Brückner 604– 605; Trautmann 341; Frisk I 730);

виводиться також (Трубачев Этимология 1970, 13–14) від іє. *omsos «плече» як назва волосся, що росте до плечей (пор. схв. брк «вус», п. barki «плечі»);

вважалося спорідненим з прус. wanso «перша борода», дірл. fés «борода», find «волосся», двн. wint- (у wintbrāwa «вія»), гр. ἰονυάς «бородата, кошлата» (про козу);

не зовсім ясне;

псл. *(v)ǫsъ;

р. ус, бр. вус, др. усъ, п. wąs, ч. vous, fous, слц. fúz, вл. wusy, полаб. vǫs «борода», болг. въс, слн. vôs;

результат видозміни форми сверби́гу́з «тс.» через зближення другого компонента з іменником вус;

у сполученні у́си вилкова́ті (бот.) «вусики рослин» Нед, [уса́ня] «яра остиста, “вусата” пшениця» О, [уса́нь], [уса́тік] (ент.) «золотоочка звичайна, Chrysopa vulgaris Schn.» Дейн, [уса́тка] «пшениця, у якої колоски з остюками» Чаб, [усатько́] «вусань» Чаб, уса́ч «вусань; [(іхт.) сом, Silurus glanis Linnaeus Дейн]; марена, Barbus Cuv.», уса́тий;

псл. *(v)ǫsъ, від якого походить також укр. вус;

р. ус, др. усъ;