ВОРКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

во́ркати «муркотати, воркотати»

псл. *vьṛkati, *vьṛčati ‹ *vьṛkētei;
споріднене з лит. ukti «бурчати», urgzti «тс.», лтс. verkti «плакати» і, можливо, лат. urcāre «кричати» (про рись);
іє. *u(е)r- (звуконаслідувальне), звідки, можливо, також ве́реск, вори́, во́рон;
р. ворча́ть, бр, варката́ць, др. въркати, върчати, п. warczeć «бурчати», ч. vrkati «воркувати», vrčeti «бурчати», слц. vrčať «гарчати», вл. wórčeć «бурчати; квакати», нл. warcaś «бурчати»,болг. вряк «жаб’яче квакання», м. врека «мекає» (про козу), схв. вṕчати «воркотати, бурчати», слн. vŕčati;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́рка «воркотання, бурчання»
воркі́н «той, хто воркоче»
воркі́т (про кота)
воркітли́вий
воркітня́
во́ркну́ти «муркнути»
ворко́та
воркота́ти
воркоті́ти
воркотли́вий
воркотня «тс.»
воркоту́н
ворко́тя «тс.»
воркува́ти (про голубів)
ворку́н
ворку́та «тс.»
ворча́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вряк «жаб’яче квакання» болгарська
wórčeć «бурчати; квакати» верхньолужицька
въркати давньоруська
*u(е)r- (звуконаслідувальне) індоєвропейська
urcāre «кричати» (про рись) латинська
verkti «плакати» латиська
ukti «бурчати» литовська
врека «мекає» (про козу) македонська
warcaś «бурчати» нижньолужицька
warczeć «бурчати» польська
*v праслов’янська
ворча́ть російська
вṕчати «воркотати, бурчати» сербохорватська
vrčať «гарчати» словацька
vŕčati словенська
бр українська
варката́ць українська
върчати українська
vrkati «воркувати»«бурчати» чеська
vrčeti «воркувати»«бурчати» чеська
*v ?
urgzti «тс.» ?
ве́реск ?
вори́ ?
во́рон ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України