ВИХОРОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

ви́хор

псл. ѵіхrъ, пов’язане з vixati, іє. *uei- «крутити, гнути»;
очевидно, споріднене з лит. víesulas «вихор», лтс. veĩsuôls «тс.»;
може бути й результатом контамінації псл. viti і vějau (Holub–Kop. 416);
можливість пов’язання з іє. *vēi- «віяти» допускає також Ільїнський (ИОРЯС 20/3, 77);
звукова форма ві́хор є результатом зближення з ві́хола;
р. вихрь «вихор (вітер)», ви́хорь «тс.», вихо́р «чуб», бр. ві́хар «вихор (вітер)», віхо́р «тс.; чуб», др. вих(ъ)ръ «вихор (вітер)», п. wicher «вихор; чуб», ч. vichr «вихор (вітер)», слц. víchor, víchrica, вл. wichor, нл. wichar, болг. ви́хър, м. виор, схв. вȕхар, вȕхā, вȕхор, вȕхōр, слн. vihár «тс.», víher «кучер», стсл. вихръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вихі́р
ви́хорити
вихра́стий
ви́хрик «пропуск при косінні»
ви́хрити
вихрови́к «чорт, що здіймає вихор»
вихрува́тий
вихрюва́тий
вихря́стий
ві́хор
звихрова́тіти «завертітися, закрутитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ві́хар «вихор (вітер)» білоруська
ви́хър болгарська
wichor верхньолужицька
вих «вихор (вітер)» (ъ)ръ давньоруська
*vēi- «віяти» індоєвропейська
veĩsuôls «тс.» латиська
víesulas «вихор» литовська
виор македонська
wichar нижньолужицька
wicher «вихор; чуб» польська
ѵіхrъ праслов’янська
viti і vějau праслов’янська
вихрь «вихор (вітер)» російська
вȕхар сербохорватська
víchor словацька
víchrica словацька
vihár «тс.»«кучер» словенська
víher «тс.»«кучер» словенська
вихръ старослов’янська
ви́хорь «тс.» українська
вихо́р «чуб» українська
віхо́р «тс.; чуб» українська
вȕхā українська
вȕхор українська
вȕхōр українська
vichr «вихор (вітер)» чеська
*uei- «крутити, гнути» ?
ві́хор ?
ві́хола ?

вихри «солодка, солодець, Glycyrrhiza echinata L.» (бот.)

неясне;

виха́ти «махати; хвицати»

загальноприйнятої етимології не має, пов’язується з ви́ти «крутити», вихор (Ващенко 14–15; Преобр. І 86–87), причому допускається зв’язок із вихля́ти, р. вихля́ть, слн. vihljáti «віяти, ворушити»;
зіставлялось також з лит. viskéti «рухатися» (Būga RR I 491);
форма [віхну́ти] «хитнути» є результатом зближення з [віхну́ти] «майнути»;
р. [виха́ть] «зрушувати, викривляти», бр. віха́ць «хитати», др. вихати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́вих
ви́вихнути
ви́халка «гойдалка, колиска»
виха́цця «гойдатися»
віхе́ля «тс.»
віхну́ти «хитнути»
звих
зви́хленник «викидень»
звихну́ти
зви́хнутий
підви́вих
підвихну́ти
увиха́тися «мотатися, клопотатися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
віха́ць «хитати» білоруська
вихати давньоруська
viskéti «рухатися» литовська
вихля́ть російська
виха́ть «зрушувати, викривляти» російська
vihljáti «віяти, ворушити» словенська
ви́ти «крутити» ?
вихор ?
вихля́ти ?
віхну́ти «хитнути» ?
віхну́ти «майнути» ?

ви́хторити «щось швидко робити, влаштовувати»

неясне;
можливо, пов’язане з ви́хор, ви́хорити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зави́хторити «загрожувати; мати на думці»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ви́хор ?
ви́хорити ?

ві́хола «метелиця; [грозова буря]»

очевидно, похідне від того самого кореня, що й ві́яти, псл. *věti;
споріднене з лит. víesulas «вихор», лтс. veĩsuôls «тс.», іє. *uei-s- «вити, дути»;
фонетичні форми з ви зумовлені зближенням з ви́хор, виха́ти;
п. wicholić «валити, крутити» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти

вихо́ла
ви́холка «тс.»
ві́хало
віхну́ти «метнутися; майнути»
ві́холити «крутити (снігом); розвіватися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*uei-s- «вити, дути» індоєвропейська
veĩsuôls «тс.» латиська
víesulas «вихор» литовська
wicholić «валити, крутити» (з укр.?) польська
*věti праслов’янська
ві́яти ?
ви́хор ?
виха́ти ?

пові́хтериця «вихор, буря»

пов’язане з [віхтелиця] «тс.», частково зближеним з ви́хор;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
віхтелиця «тс.» українська
ви́хор українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України