ВИСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ви́ти «скручувати»
іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;
споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;
псл. viti «вити»;
р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'юн
«Misgurnus fossil is»
(іхт.)
в'ю́ни́стий
в'ю́ни́тися
в'юнки́й
в'юно́к
«березка, Convolvulus L.»
(бот.)
в'юч
«усе, що в’ється»
ви́сти
ви́тися
вити́ця
«вдвоє сплетена свічка»
ви́тка
«мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»
ви́тка
«вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»
витки́й
ви́то́к
виту́ха
«квасоля з витким стеблом»
виту́шка
вия́шка
«одна з двох схрещених планок витушки»
вияшки́
«витушка»
вій
«шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»
віті́вка
«коса (жіноча)»
во́їти
«плести огорожу»
войови́й
«призначений для плетіння тину»
вою́н
«тс.»
вповива́ч
зави́вка
за́вийка
«хустка»
зави́н
зави́тка
«покритка»
за́витка
«частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»
за́вито́к
завиття́
«закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»
заві́й
«чалма»
заві́йка
«хустка»
заві́йна
заві́йник
«цидарія, Cidaris»
(зоол.)
заві́йниця
заві́на
«серцева хвороба; болі в животі»
зби́ток
звива́нець
«рулет»
зви́вина
зви́вистий
звиву́щий
«жвавий»
зви́вчастий
зви́нений
зви́нка
«повстяний м’яч, іграшка»
зви́нний
«швидкий, вправний»
звій
«сувій; [шарнір]»
зві́йці
«листовійки, Forticidae»
(ент.)
зві́ток
«пучок виробленого льону»
звой
«сувій»
набавка
навива́льний
навивальник
навивни́й
навій
«вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»
обвивни́й
о́бвинка
«бинт, пов’язка»
обви́тка
«обмотка»
переви́вка
переві́й
«розпарені віти для зв’язування дерева»
переві́йник
«в’язка соломи або пруття»
перево́ї
«повивальник для ніг»
по
«жіночий убір, подібний до берета»
пови́ва́ч
повиня́тко
«пелюшка»
пови́то́к
«повивач»
повиття́
повиту́ха
розбі́йний
розви́вач
розвивни́й
ро́звиток
ро́зві́й
свито́йкий
«гнучкий, пружний»
сві́єць
«сувій (полотна)»
свій
«сувій»
сповито́к
«пелюшка; [повивач]»
суві́й
увива́ч
«лабіринтовий павук, Agelena»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaēiti «верба» | авестійська |
| віць | білоруська |
| ви́я | болгарська |
| wić | верхньолужицька |
| ἵτυς «обід; верба» | грецька |
| wīþig «тс.» | давньоанглійська |
| wid «вірьовка» | давньоверхньонімецька |
| váyati «плете, тче» | давньоіндійська |
| вити | давньоруська |
| *ui- | індоєвропейська |
| viēre «плести, в’язати» | латинська |
| vît «вити, плести» | латиська |
| výti «вити, звивати, сукати» | литовська |
| вие | македонська |
| wiś | нижньолужицька |
| wić | польська |
| viti «вити» | праслов’янська |
| вȕти | сербохорватська |
| viť | словацька |
| víti | словенська |
| víti | чеська |
| *uei- «крутити, гнути» | ? |
| windan «вити» | ? |
| wída «верба» | ? |
| vītis «виноградна лоза» | ? |
| vyáyati «в’є, крутить» | ? |
| вить | ? |
ви́ла
псл. *vidlo, утворене від viti «вити» (‹іє. *́uei- «вити, намотувати») та суфікс« -dło (›-lo), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. (о)ра́ло, ши́ло); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотови́ло з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (две́рі, воро́та, штани́ тощо); пояснення псл. *vidla як «гачкувате знаряддя» (Petersson AfSlPh 36, 152–153) непереконливе;
р. ви́лы, [ви́ла], бр. ви́лы, др. вила, п. вл. нл. widły, ч. ст. vidle, ч. слц. vidly, полаб. vaidlåi, болг. м. ви́ла, схв. вȗле, слн. víle;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вилані́
«залізні вила для гною»
вила́тий
ви́лиско
ви́лиці
«вила; частина мотовила; частина ножиць від гвинта до гострих кінців»
вили́шник
«вила; держак рогача; держак вил»
ви́лка
вилка́стий
вилки́
«виделка»
вилко́ватий
вилова́тий
вило́чник
ви́ло́шник
«тс.»
ви́лчастий
ви́лчатий
вильця́та
на́вилок
«певна кількість сіна, піднята на вилах»
нави́льник
нави́льня
«тс.»
розви́лина
розви́листий
розви́лити
ро́зви́лка
розви́лкуватий
розви́лок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́лы | білоруська |
| ви́ла | болгарська |
| widły | верхньолужицька |
| вила | давньоруська |
| ви́ла | македонська |
| widły | нижньолужицька |
| vaidlåi | полабська |
| widły | польська |
| *vidlo | праслов’янська |
| ви́лы | російська |
| вȗле | сербохорватська |
| vidly | словацька |
| víle | словенська |
| ви́ла | українська |
| vidle | чеська |
| vidly | чеська |
| viti «вити» (‹іє. *́uei- «вити, намотувати») | ? |
| суфікс « -dło (›-lo), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. (о)ра́ло, ши́ло); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотови́ло з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (две́рі, воро́та, штани́ тощо); пояснення псл. *vidla як «гачкувате знаряддя» | ? |
| vidle | ? |
виде́лка
k виникло на місці п. с внаслідок зближення з укр. ви́лка;
п. widelec, widelca «виделка» походить від widły «вила», спорідненого з укр. ви́ла;
запозичення з польської мови;
р. [виде́лка], бр. відэ́лец, відэ́лка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виде́лиц
виде́лци
віде́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| відэ́лец | білоруська |
| с | польська |
| widelec | польська |
| виде́лка | російська |
| ви́лка | українська |
| ви́ла | українська |
| відэ́лка | українська |
| widelca «виделка» | ? |
| widły «вила» | ? |
вилохво́стець «ногохвістка, Podura villosa з ряду нижчих (безкрилих) комах Collembola» (ент.)
назва пояснюється тим, що ця комаха має спеціальні члени для пересування: стрибальну вилку і схожу на хвостик черевну трубочку для присмоктування при падінні після стрибка;
складне суфіксальне утворення з основ іменників ви́ла і хвіст (хвост-);
р. вилохво́стки, ногохво́стки, бр. вілахво́сткі, нагахво́сткі;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вилохво́стый
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вілахво́сткі | білоруська |
| вилохво́стки | російська |
| ногохво́стки | українська |
| нагахво́сткі | українська |
| ви́ла (хвост-) | ? |
| хвіст (хвост-) | ? |
ви́тень «березка, Convolvulus L.» (бот.)
похідне утворення від дієслова ви́ти, в’ю;
назва мотивується тим, що березка обвивається навколо інших рослин (пор. назви цієї рослини в слов’янських мовах, утворені від інших форм того самого кореня: укр. в՝юно́к, ови́йка, повити́ця, повити́ч, пові́й, пові́йка, р. вьюно́к, бр. паво́й, п. powój, powójka, ч. povijník, слц. povojník);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́ти | ? |
| в'ю | ? |
ви́ти «видавати протяжні звуки»
псл. vyti;
виводилось також від вигуку болю *ū (з протетичним v) (Machek ESJČS 578);
давне звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з характерним криком деяких звірів або нічних лісових птахів (сови, пугача тощо);
очевидно, споріднене з ч. výskati «кричати, веселитися», болг. ви́кам «кричу», слн. zavíkniti «викрикувати», лит. ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось», гр. αὕω «кричу, кличу», дінд. utíh «крик», що, можливо, відбивають прадавній спосіб вигнання тварин із захистку під час полювання;
р. выть, бр. выць, др. выти, п. wyć, ч. výti, слц. vyť, вл. wuc, нл. wuś, huś, болг. ви́я, м. вие, схв. зàвиϳати, слн. víti, стсл. выти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вий
«протяжний звук»
виття́
зави́й
«виття»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| выць | білоруська |
| ви́кам «кричу» | болгарська |
| ви́я | болгарська |
| wuc | верхньолужицька |
| αὕω «кричу, кличу» | грецька |
| utíh «крик» | давньоіндійська |
| выти | давньоруська |
| ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось» | литовська |
| вие | македонська |
| wuś | нижньолужицька |
| huś | нижньолужицька |
| wyć | польська |
| vyti | праслов’янська |
| выть | російська |
| зàвиϳати | сербохорватська |
| vyť | словацька |
| zavíkniti «викрикувати» | словенська |
| víti | словенська |
| выти | старослов’янська |
| výskati «кричати, веселитися» | чеська |
| výti | чеська |
| *ū (з протетичним v)(Machek ESJČS 578) | ? |
ві́лла «дача, особняк»
через посередництво німецької мови (н. Vílla) запозичене, очевидно, з італійської;
іт. villa «сільський будинок, садиба» продовжує слат. villa «тс.», похідне від лат. vīcus «поселення, село, квартал міста», спорідненого з дінд. viś- «житло», псл. vьsь «село», укр. заст. весь «тс.»;
р. ви́лла, бр. ві́ла, п. willa, ч. слц. vila, вл. wila, болг. м. ви́ла, схв. вȕла, слн. víla;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́ла | білоруська |
| ви́ла | болгарська |
| wila | верхньолужицька |
| viś- «житло» | давньоіндійська |
| villa «сільський будинок, садиба» | італійська |
| vīcus «поселення, село, квартал міста» | латинська |
| ви́ла | македонська |
| willa | польська |
| vьsь «село» | праслов’янська |
| ви́лла | російська |
| вȕла | сербохорватська |
| villa «тс.» | середньолатинська |
| vila | словацька |
| víla | словенська |
| весь «тс.» | українська |
| vila | чеська |
| весь «тс.» | ? |
повели́ка «березка, Convolvulus L.; повитиця, Cuscuta L.» (бот.)
похідні утворення від ви́ти, в’ю, паралельні до повити́ця;
р. повили́ка «повитиця; [березка; плющ, Hedera]», [повелика] «повитиця», бр. [павілі́ца] «тс.; березка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
повелиця
«повитиця»
повилика
повили́ця
«тс.»
повилю́ха
«березка»
повілиця
поливика
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| павілі́ца «тс.; березка» | білоруська |
| повили́ка «повитиця; [березка; плющ, Hedera]» | російська |
| повелика «повитиця» | російська |
| ви́ти | українська |
| в'ю | українська |
| повити́ця | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України