БІСКУП — ЕТИМОЛОГІЯ
бі́скуп «католицький єпископ»
запозичено з давньоверхньонімецької мови, очевидно, через польську і чеську;
двн. biscof походить від лат. episcopus, яке зводиться до гр. ἐπίσκοπος «єпископ»;
р. ст. би́скуп, бр. бі́скуп, п. ч.- слц. biskup, вл. нл. biskop, схв. бȕскуп, слн. bìskup, стсл. бискоупъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
би́скуп
бискупля́нин
«селянин, що живе на землях єпископства»
(ст.)
биску́пство
би́скупщина
бискупъ
(1347)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́скуп | білоруська |
| biskop | верхньолужицька |
| ἐπίσκοπος «єпископ» | грецька |
| biscof | давньоверхньонімецька |
| episcopus | латинська |
| biskop | нижньолужицька |
| ч.- слц. biskup | польська |
| бȕскуп | сербохорватська |
| bìskup | словенська |
| бискоупъ | старослов’янська |
| би́скуп | ? |
| би́скуп | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України