БУРХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

бурх (вигук, яким передається порив вітру, удар хвилі, падіння предмета у воду)

очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бу́хати) під впливом бу́ря;
менш переконливе зіставлення (Sadn. – Aitz. VWb. I 201) з бу́ркати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бурха́йло «поривчастий вітер»
бурхани́на «буря»
бурха́ти «бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про воду, дим)»
бу́рхатися «борсатися, битися»
бурхли́вий
бурхота́ти «бушувати»
бурхоті́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бух (бу́хати) ?
бу́ркати ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України