БУЛЬБИСЬКО — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, увійшло з латинської;

слат. bulbus «цибуля, цибулина; бульба» походить від гр. βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жовно)», яке разом з βολβίνη «вид білої цибулі», βόλβιτον (атт. βόλιτον) «гній (коров’ячий)», можливо, також дінд. bálbajaḥ «трава Eleusine indica», вірм. palar «пузир, міхур» походить від іє. *bol-bul«грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *bһū- «тс.», від якого походить і лат. bucca «надута щока», можливо, також лат. bulla «пузир, пухир; брунька, пуп’янок», якому відповідають псл. *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. була́ва́, бу́лка, бу́лька;

вважається також (Sadn.– Aitz. VWb. І 89) споконвічно слов’янським, спорідненим з була́ва́, бу́лка, бу́лька та ін;

менш імовірне виведення п. bulba (Фасмер І 240) від н. [Bolle] «бульба, цибулина», очевидно, пов’язаного з іє. *bhel- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (Jóhannesson 627; Kluge–Mitzka 90);

сумнівне також пов’язання (Persson Beitr. 247, 254; Petersson IF 34,236) лат. bulbus лит. bumbulas «булька, банька», burbulas, лтс. bumbulis «тс.», лит. bùmburas «брунька, пуп’янок», лтс. bumburs «м’яч, куля; наріст, горб; картопля», bumbulis «корінь бульби, картопля» через те, що балтійські форми споріднені (разом із дінд. bimba-ḥ «диск, коло, півкуля», гр. βέμβιξ «дзиґа, коловорот», πέμφιξ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *bumb-, *bamb-, *ba^xmb-, *bha^xmbhтощо;

р. [бу́льба] «картопля», [бу́ньба] «тс.; земляне, або чортове яблуко», бр. бу́льба, п. [bulba] «тс.»;