БУЛАВКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
була́вка «шпилька»
очевидно, запозичено з російської мови, в якій утворено від булава́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником», спорідненого з укр. була́ва́ «тс.»;
р. була́вка «тс.», бр. [була́вешка] «головка швайки», п. buławka «шпилька»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| була́вешка «головка швайки» | білоруська |
| buławka «шпилька» | польська |
| була́вка «тс.» | російська |
| була́ва́ «тс.» | українська |
| булава́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником» | ? |
була́ва́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником (знак гетьманської влади), кийок»
очевидно, похідне з суфіксом -ava (-аѵъ) від псл. *bul-a «ґуля, набалдашник», пов’язаного з псл. *bul-(j) «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. бу́лька;
до того ж індоєвропейського кореня належать бу́лка «хліб», бу́йний;
менш імовірне припущення про зв’язок слов’янських слів (через германські форми) з лат. bulla «пухир; опуклість; набалдашник, шишка» (Преобр. І 52);
непереконливе і виведення з пн.-тюрк. *bulav(a), полов, bulav «дрючок, ломака» (Москаленко УІЛ 31; Sławski JP 1954/2, 134; Горяев 33; Zajączkowski SO 50; SW I 233; Mikl. EW 417; TEI I 268);
р. бр. булава́, бр. булаве́шка «набалдашник», р.-цсл. блава «жезл», п. buława (жезл як символ влади), ст. «дрюк», ч. слц. bulava «булава», нл. bulawa «куля, кегля, кружало», болг. була́ва, схв. слн. buláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
булаве́нний
«той, хто розмахує, ударяє булавою»
була́вка
«кийок, палка з кулястим кінцем»
булавни́чий
«чиновний козак, на руках якого знаходилася булава кошового атамана Запорізького війська»
з булавою
«кий з потовщенням на кінці»
(1665)
при булавѣ
«знак уряду, влади гетьманської»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| булава́ | білоруська |
| булаве́шка «набалдашник» | білоруська |
| була́ва | болгарська |
| bulla «пухир; опуклість; набалдашник, шишка» | латинська |
| bulawa «куля, кегля, кружало» | нижньолужицька |
| buława (жезл як символ влади) | польська |
| *bul-a «ґуля, набалдашник» | праслов’янська |
| *bul-(j) «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка» | праслов’янська |
| булава́ | російська |
| блава «жезл» | русько-церковнослов’янська |
| buláva | сербохорватська |
| bulava «булава» | словацька |
| buláva | словенська |
| бу́лька | українська |
| bulava «булава» | чеська |
| -ava (-аѵъ) | ? |
| бу́лка «хліб» | ? |
| бу́йний | ? |
| *bulav(a) | ? |
| bulav «дрючок, ломака» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України