БЛАГИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

бла́го «добро, щастя»

запозичено в давньоруську мову книжним шляхом із старослов’янської;
стсл. благо «добро, щастя», благъ «добрий» з неповноголосним -ла-, як і болг. м. бла́го, схв. блȃго «тс.», слн. blagó «майно, скот, добро», ч. слц. blaho, ч. blahový «нерозумний», відповідають р. [бо́лого] «благо; добре», укр. [не-з-боло́га] «не з добра» Ж, п. błogo «благо», błogi «блаженний», нл. błogość «блаженство», полаб. blåďütnĕ (‹ blagotьnъ) «веселий, безжурний»;
псл. *bolgo, *bolgъ;
вважається спорідненим з дінд. bhárgaḥ «сяйво», лтс. balgans «білявий», лат. fulgor, flagro «горю, палаю, тлію», гр. φλέγω «горю», можливо, також з ав. bərəjayeiti «запрошує, виявляє пошану», bәrәχδα- «дорогий, бажаний», bərəg «релігійний ритуал», дінд. brhas-pátiḥ «господь», лат. flāgitāre «вимагати»;
припущення про зв’язок благи́й «поганий, дурний» з гр. βλᾱξ «дурний», лат. flaccus «слабий, безсилий» (Mikl. EW 13, 17; Bern. I 58; Machek ESJČ 55; Walde-Hofm. l 507) малопереконливе: йдеться про табуїстичну заміну негативної назви її антонімом, підтриману прямим зв’язком одного із значень слова блаже́нний «юродивий» із значенням слова дурни́й;
р. бла́го «добро; добре; погано», благо́й «добрий; [поганий]», бр. бла́га «погано», благі́ «поганий; нездара», др. благо «добро, щастя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

благе́нький «поганенький, слабенький»
благи́й «блаженний; [тихий, спокійний ВеУг]; поганий»
бла́гість
благости́ня
благува́ти «допомагати (хворому)»
благува́тий «недоумкуватий»
блаже́нний
блаже́нство
блаже́нствувати
блажи́тися «згоджуватися»
блажни́й «божевільний»
зблажи́тися «присмирніти»
набла́жити «принести благо»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bərəjayeiti «запрошує, виявляє пошану» авестійська
бла́га «погано» білоруська
бла́го болгарська
φλέγω «горю» грецька
βλᾱξ «дурний» грецька
bhárgaḥ «сяйво» давньоіндійська
brhas-pátiḥ «господь» давньоіндійська
благо «добро, щастя» давньоруська
fulgor латинська
flāgitāre «вимагати» латинська
flaccus «слабий, безсилий» латинська
balgans «білявий» латиська
бла́го македонська
błogość «блаженство» нижньолужицька
blåďütnĕ «веселий, безжурний» (‹ blagotьnъ) полабська
błogo «благо» польська
*bolgo праслов’янська
бо́лого «благо; добре» російська
бла́го «добро; добре; погано» російська
блȃго «тс.» сербохорватська
blaho словацька
blagó «майно, скот, добро» словенська
благо «добро, щастя» старослов’янська
не-з-боло́га «не з добра» українська
благо́й «добрий; [поганий]» українська
благі́ «поганий; нездара» українська
blaho чеська
blahový «нерозумний» чеська
благъ «добрий» ?
błogi «блаженний» ?
*bolgъ ?
flagro «горю, палаю, тлію» ?
bәrәχδα- «дорогий, бажаний» ?
bərəg «релігійний ритуал» ?
благи́й «поганий, дурний» ?
блаже́нний «юродивий» ?
дурни́й ?

бла́зень «паяц; дурень; молокосос»

загальноприйнятої етимології не має;
найчастіше зіставляється через початкове значення «омана, блукаючий вогник» з лтс. blāzt «блимати», blāzma «блимання, блиск, відображення» (Petersson BSl. Wortst. 55), лат. flagrāre «горіти, сяяти», flamma «полум’я» або з лат. flagrum «бич», flāgito «бичую», дісл. blak «удар» (Георгиев Бълг. етим. и оном. 9; БЕР І 53–54), лат. flāgitium «ганьба, мерзота» (Petr BB 18, 283; Meillet Études II 442);
менш обґрунтовані зіставлення з двн. blâsan «дути», блâза «міхур», лат. flāre «дути», гр. φλήναφος «балаканина» (Bern. І 59; Schuster-Šewc Probeheft 21–22), з бла́го, благи́й (Mikl. EW 14; Charpentier AfSlPh 29, 5), з стел. блѧдѫ «розпутничаю» (Jokl AfSlPh 28, 1–2);
р. [бла́зень] «дитинча; пустун; привид», [блазни́ть] «спокушати», бр. бла́зан «блазень, молокосос», бла́зен «тс.», др. блазнъ «спокуса, обман», блазнити «спокушати, обманювати», блазовати «чванитися», п. błazen «блазень», ч. слн. blázen «божевільний», слц. blázon «божевільний; блазень», вл. błazn «дурень», нл. błazan, błazn «тс.», болг. бла́зня «спокушаю», м. блазни «спокушає», стсл. блазɴъ «омана, спокуса»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бла́зен
бла́зенство
бла́зенщина «пустощі»
бла́зеньки
блазеня́ «розбещене дитя»
блазни́тися «пустувати; спокушатися»
блазни́ця «пустунка, балагурка»
блазнува́ти «дуріти»
блазну́ха «молокососка; дурна»
блазнюва́ти «бути блазнем»
блазню́к «тс.»
блазню́ха
блазню́чка «тс,»
блазня́ «тс.; жарт Бі»
облазни́ти «обдурити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бла́зан «блазень, молокосос» білоруська
бла́зня «спокушаю» болгарська
błazn «дурень» верхньолужицька
φλήναφος «балаканина» грецька
blâsan «дути» давньоверхньонімецька
blak «удар» давньоісландська
блазнъ «спокуса, обман» давньоруська
flagrāre «горіти, сяяти» латинська
flagrum «бич» латинська
flāgitium «ганьба, мерзота» латинська
flāre «дути» латинська
blāzt «блимати» латиська
блазни «спокушає» македонська
błazan «тс.» нижньолужицька
błazn «тс.» нижньолужицька
błazen «блазень» польська
бла́зень «дитинча; пустун; привид» російська
blázon «божевільний; блазень» словацька
blázen «божевільний» словенська
блазɴъ «омана, спокуса» старослов’янська
блазни́ть «спокушати» українська
бла́зен «тс.» українська
блазнити «спокушати, обманювати» українська
блазовати «чванитися» українська
blázen «божевільний» чеська
значення «омана, блукаючий вогник» ?
blāzma «блимання, блиск, відображення» ?
flamma «полум’я» ?
flāgito «бичую» ?
блâза «міхур» ?
бла́го ?
благи́й ?
блѧдѫ «розпутничаю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України