БЕЛЬБАС — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з якоїсь тюркської мови;

каз. кирг. ног. билбес «він не знає, невіглас», споріднене з тур. bilmez «незнаючий, невіглас»;

відрив р. бе́йбуc від балбе́с (Фасмер І 145) безпідставний;

р. балбе́с «тс.», Ібе́йбус] «ледар, розбещений», бр. [балбе́с] «бельбас», п. [belbas] «тс.» (з укр.);

пов’язане в якийсь спосіб із бе́льбас і, можливо, з [белебе́нити];

пор. також п. bałaban «недотепа»;