БЕЛЬБАС — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бе́льбас «вайло, ледар»
очевидно, запозичення з якоїсь тюркської мови;
каз. кирг. ног. билбес «він не знає, невіглас», споріднене з тур. bilmez «незнаючий, невіглас»;
відрив р. бе́йбуc від балбе́с (Фасмер І 145) безпідставний;
р. балбе́с «тс.», Ібе́йбус] «ледар, розбещений», бр. [балбе́с] «бельбас», п. [belbas] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́лбас
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
балбе́с «бельбас» | білоруська |
билбес «він не знає, невіглас» | казахська |
билбес «він не знає, невіглас» | киргизька |
билбес «він не знає, невіглас» | ногайська |
belbas «тс.» (з укр.) | польська |
бе́йбуc | російська |
балбе́с | російська |
балбе́с «тс.» | російська |
bilmez «незнаючий, невіглас» | турецька |
Ібе́йбус «ледар, розбещений» | українська |
биле́ба «дурень» (переважно про людину високого зросту)(очевидно, *белеба)
пов’язане в якийсь спосіб із бе́льбас і, можливо, з [белебе́нити];
пор. також п. bałaban «недотепа»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
bałaban «недотепа» | польська |
бе́льбас | ? |
белебе́нити | ? |
також | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України