БАЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

через польську мову запозичено з німецької;

нн. baie (нвн. Boi) через гол. baai «шерстяна тканина» зводиться до фр. ст. baie (boie), яке походить від лат. badius, baius «каштановий, гнідий»;

р. бр. ба́йка «товста шерстяна тканина», п. baja, Ibaj], beja, bajka «грубе сукно; зимова спідниця; товстий каптан; бумазея», ч. páj, paja «грубе сукно», слн. bája «тс.»;

результат злиття часток ба і ая «так»;

невірно пов’язується (напр., Sławski І 25; Шанский ЭСРЯ І 2, 65) з лит. bóti «звертати увагу», яке походить від п. dbać чи бр. дбаць і не має приписуваного йому іноді при перекладі значення «питати»;

з іє. *bhā-;

споріднене з дінд. bhánati «говорить», sabhā «збори», лат. fārī «говорити», гр. φημί (дор. φᾱμί) «говорю». вірм. ban «слово, мова», пн.-фриз. bālen «говорити», дангл. bōian «хвалитися»;

псл. bajati;

р. ба́ять «говорити», бр. [ба́иць] «говорити, базікати, плести нісенітницю», др. баяти «розповідати байки; чарувати», п. bajać «розповідати казки; базікати, вигадувати», ч. bájiti «розповідати казки», ст. báti, baju «тс.», слц. báj «міф», bájka «байка», вл. заст. bać «розповідати казки, говорити нісенітницю», нл. bajaś «базікати, розповідати казки», болг. ба́я «замовляю, ворожу», м. бае, схв. бȁјати «тс.», слн. bájati «базікати, заклинати, ворожити, пророкувати», [bajúlje] «якісь дитячі пісні», стсл. багати «розповідати байки, замовляти, заворожувати, заклинати»;

нвн. [Kutzboi] «груба тканина, одяг з неї» утворене з нвн. Kotze, [Kutze] «тс.» «свн. kotze, двн. kozzo, chozza «тс.») і нім. ст. Boi «вовняна тканина», нн. baie «вид грубого сукна», звідки походить і укр. ба́я;

виведення з рум. caţaveică (AîSlPh 35, 353), як і з перс. kabāčä (Макарушка 8), помилкове;

очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови;

р. бр. кацаве́йка, п. [kacabajka] «вид куртки», [kacabaj(a), kacawejka, kucubejka, kucbajka] «тс.», [kuczbaj(a)] «кошлата вовняна матерія», ч. [kacabaja, kacabajka] «куртка», слц. kacabajka «жіноча кацавейка», [kacabaj], схв. каàбāјка «тс.»;

результат злиття сполучників ба та і (й);

власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об’єднання наказового способу дієслова бай «говори» і дуже (Фасмер І 107);

це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.);

р. [ба́йду́же], n. [bajduże] (з укр.);