БАЛАГУРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
балагу́р «балакун, жартівник, байкар»
складне утворення з основ бала- «теревені, жарти» і гур(псл. gur-) як фонетичного варіанта основи говор-;
р. бр. діал. балагу́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
балагу́рити
«жартувати, весело розмовляти»
балагу́ркати
«збивати з пантелику, заговорювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| балагу́р | білоруська |
| балагу́р | російська |
| бала- «теревені, жарти» | ? |
| gur- | ? |
| балагу́р | ? |
балагу́ра «натовп, юрба»
результат видозміни слова балагу́ла «підвода, на якій їздять євреї», під впливом форми балагу́р;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| балагу́ла «підвода, на якій їздять євреї» | ? |
| балагу́р | ? |
галу́-балу́ (вираз, що імітує балаканину)
складне утворення, перша частина якого пов’язана із звуконаслідувальною основою гал-, тією самою, що і в словах [гала́й] «крикун», га́лас, [гала́кати], а друга – з основою бал-, похідною від ба- «говорити» (пор. ба́яти), тією самою, що і в словах бала́кати, балагу́р;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гал- | ? |
| гала́й «крикун» | ? |
| га́лас | ? |
| гала́кати | ? |
| бал- | ? |
| ба- «говорити» (пор. ба́яти) | ? |
| бала́кати | ? |
| балагу́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України