АТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ота́ма́н «ватажок козацького війська; ватажок, керівник»
запозичення з кримсько-татарської мови;
крим.-тат. атаман «великий батько, найстарший» пов’язане з ата «батько» (-ман – збільшувальний суфікс);
у татар спочатку, очевидно, означало «старший пастух», букв. «батько пастухів»;
ці ж отамани верховодили і під час грабіжницьких наскоків на українські землі;
з української мови проникло в сусідні, а через російське посередництво як вторинне запозичення – і в сучасні тюркські мови (татарську, киргизьку, казахську, азербайджанську);
виведення з нім. Hauptmann (‹ heubtmann) (Mikl. EW 5; Bern. I 378) помилкове;
р. бр. атама́н, др. ватаманъ, п. ч. слц. ataman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ата́ма́н
атама́нство
ватаманъ
«староста»
(1422)
отамане́нко
«син отамана»
отама́нити
отама́ниха
отама́нівець
«козак, що служив у одному з козачих полків лейб-гвардії»
отамані́вна
«дочка отамана»
отама́ння
(зб.)
отама́нство
отаманува́ти
отама́нша
отама́нщина
«опозиційний до радянської влади рух у роки громадянської війни»
підотама́нчий
«помічник отамана»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
атама́н | білоруська |
ватаманъ | давньоруська |
атаман «великий батько, найстарший» | кримсько-татарська |
Hauptmann (‹ heubtmann)(Mikl. EW 5; Bern. I 378) | німецька |
ataman | польська |
атама́н | російська |
ataman | словацька |
ataman | чеська |
ата «батько» (-ман -- збільшувальний суфікс) | ? |
означало «старший пастух» | ? |
ат «а; от; що там говорити»«ледве, майже» (виг.)(частка)
очевидно, складне утворення з частки а і вказівного елемента тъ, пов’язаного з займенником той;
р. діал. бр. am (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. атъ «хай», п. at «а, е»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) | білоруська |
атъ «хай» | давньоруська |
at «а, е» | польська |
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) | російська |
а і | ? |
тъ | ? |
той | ? |
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) | ? |
ато́ «так, аякже»
результат злиття сполучника а і частки то, очевидно, у виразах типу: а то ж як, а то ж де, а то ж що і под;
р. [ато́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ато́ж
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ато́ «тс.» | російська |
а | ? |
то | ? |
а то ж як | ? |
а то ж де | ? |
а то ж що | ? |
а́том
гр. ἄτομος «неподільний» утворено на основі ἀ- «не-» і τέμνω «ділю, рубаю, ламаю», спорідненого з псл. tǫnь «тну», укр. тя́ти;
запозичення з грецької мови;
р. болг. м. а́том, бр. а́там, п. ч. вл. atom, слц. слн. atóm, схв. àтōм;
Фонетичні та словотвірні варіанти
атомі́зм
атомі́ст
атомі́стика
атомісти́чний
а́томник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
а́там | білоруська |
а́том | болгарська |
atom | верхньолужицька |
ἄτομος «неподільний» | грецька |
а́том | македонська |
atom | польська |
tǫnь «тну» | праслов’янська |
а́том | російська |
àтōм | сербохорватська |
atóm | словацька |
atóm | словенська |
тя́ти | українська |
atom | чеська |
ἀ- «не-» | ? |
τέμνω «ділю, рубаю, ламаю» | ? |
ату́ (вигук цькування)
р. бр. болг. ату́, п. [atuha];
загальноприйнятого пояснення не має;
тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу́ (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з прийменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ату́кати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ату́ | білоруська |
ату́ | болгарська |
ad «до, при» | латинська |
totus «весь» | латинська |
atuha | польська |
ату́ | російська |
атю | ? |
ачу́ | ? |
tout «на все» | ? |
à «на, до» | ? |
tout «все, весь» | ? |
бахма́т «верховий кінь; в’ючний кінь»
виводиться також (Menges Festschr. Cyževśkyj 187–195) від тюрк. Mähmäd «Магомет»;
не зовсім ясне;
вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської) мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») і ат «кінь», спільнотюркського походження;
р. [бахма́т] «малорослий міцний кінь», бр. ст. бахматъ, бохматъ, п. bachmat «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бахмать
(1542)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бахматъ | білоруська |
bachmat «тс.» | польська |
бахма́т «малорослий міцний кінь» | російська |
Mähmäd «Магомет» | тюркські |
бохматъ | українська |
пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») | ? |
ат «кінь» | ? |
бахматъ | ? |
гутю́ (вигук, яким цькують вовка)
зустрічається також із зворотним порядком складів тюгу́ (пор.);
можливо, повʼязане з р. ату́ (вигук, яким цькують зайця);
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тю
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ату́ (вигук, яким цькують зайця) | російська |
тюгу́ (пор.). | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України