АСІ — ЕТИМОЛОГІЯ

ас

фр. as, asse «пілот-винищувач; майстер спорту» розвинулося з картярського as «туз» (найвища карта, що побиває всі інші), а це значення пішло від певного терміна гри в кості, що зводиться до лат. ās (род. в. assis «монета, грошова одиниця», слова неясного походження, можливо, запозиченого з етруської мови.– CIC 70; Гухман ВKР І 224–225; Крысин BKP V 81–82; Brückner 7; Sł. wyr. obcych 50; Dauzat 51; Walde–Hofm. I 71; Boisacq I 50; Klein 111–112;
запозичено з французької мови, можливо, через польську;
р. бр. болг. м. ас, п. as «туз; досвідчений спеціаліст», ч. слц. eso, схв. ȁs, слн. ás;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ас білоруська
ас болгарська
ās (род. в. assis «монета, грошова одиниця», слова неясного походження, можливо, запозиченого з етруської мови.-- CIC 70; Гухман ВKР І 224--225; Крысин BKP V 81--82; Brückner 7; Sł. wyr. obcych 50; Dauzat 51; Walde--Hofm. I 71; Boisacq I 50; Klein 111--112., латинська
ас македонська
as «туз; досвідчений спеціаліст» польська
ас російська
ȁs сербохорватська
eso словацька
ás словенська
as французька
eso чеська
asse «пілот-винищувач; майстер спорту» ?
as «туз» (найвища карта, що побиває всі інші) ?

аса́ (вигук, яким відганяють свиней та овець)

складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [са], яким відганяють свиней;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
а ?

асю́ (вигук, яким відганяють качок)

неясне;
можливо, результат скорочення форми ата́сь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аць «тс.»
ось
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ата́сь «тс.» ?

асі́ськи (вигук, яким відганяють овець)

не зовсім ясне;
можливо, зменшена форма від вигуку [аса́], вживаного в інших місцевостях для відгону свиней;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аса́ ?

ачу́ (вигук, яким відганяють свиней)

результат злиття підсилювальної частки а1 з вигуками чу, цю (див.);
бр. [ацю́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

асю́ «тс.»
аци
аць
ацьо́
ацю́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ацю́ «тс.» білоруська
цю українська
чу ?

видерка́си «бійка; витискування, вимагання, шкуродерство, податковий гніт»

кінцеве -аси виникло на українському ґрунті, можливо, під впливом вихиля́си, витреба́си, баля́си тощо;
з XVII ст. п. wyderek стали пов’язувати з wydzierać «виривати, обдирати»;
п. wyderkaffy, wyderkaf (закупівля прибутку (процентів) з нерухомості, який (які) можна було відкупити назад), wyderek «застава» (з XVI ст.) походить від нім. Wíederkauf «викуп», утвореного з wieder «знову», спорідненого з двн. widar «знову, назад, напроти», гот. wiþra «проти», дінд. vi «в різні боки» і káufen «купувати», яке через двн. koufo «торговець» зводиться до етимологічно неясного лат. саuро «шинкар»;
запозичене з польської мови в епоху Литовського князівства;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wiþra «проти» готська
widar «знову, назад, напроти» давньоверхньонімецька
koufo «торговець» давньоверхньонімецька
vi «в різні боки» давньоіндійська
саuро «шинкар» латинська
Wíederkauf «викуп» німецька
wyderek стали пов'язувати з wydzierać «виривати, обдирати» польська
wyderkaffy польська
аси ?
вихиля́си ?
витреба́си ?
баля́си ?
wyderek стали пов'язувати з wydzierać «виривати, обдирати» ?
wyderkaf (закупівля прибутку (процентів) ?
wyderek «застава»XVI ст.) ?
wieder «знову» ?
káufen «купувати» ?

га́лас

недостатньо обґрунтованими були спроби виведення від го́лос (Holub–Kop. 119), від ос. γalas (Фасмер І 431), пов’язання з ч. harašiti «шелестіти, шуміти» (Machek ESJČ 157) та ін;
утворення з суфіксом -ас від звуконаслідувального елемента гал-, того самого, що і в іменнику [гала́й] «крикун», дієслові [гала́кати] та ін;
бр. га́лас, п. hałas (з укр.), [gałuszyć] «гуркотіти; піднімати галас», ч. слц. [halas] (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

галаса́йко
галаса́ти
галаси́ти
галасли́вий
галасува́ти
галасува́тий
га́ляс «лемент, крик, гучне ридання»
галясува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га́лас білоруська
γalas осетинська
hałasукр.) польська
halasп.) словацька
gałuszyć «гуркотіти; піднімати галас» українська
harašiti «шелестіти, шуміти» чеська
halasп.) чеська
го́лос ?
ас ?
гал- ?
гала́й «крикун» ?
гала́кати ?

оса́ «Vespa» (ент.)

початкове v- у слов’янських мовах зникло, можливо, під впливом псл. ostrъ «гострий»;
іє. *u̯obhsā «тс.», очевидно, пов’язане з *uebh- «ткати» (двн. weban «ткати», алб. venj «тчу», гр. ὑφή «тканина»,ὑφαίνω «тчу», дінд. ubhnā́ti «затягує зав’язки», ūrṇavābhis «павук», дісл. kǫngurvāfa «тс.»);
споріднене з лит. vapsà, vapsvà, лтс. wapsene, прус. wobse, нвн. Wespe, лат. vespa;
псл. osa (‹ *opsa);
р. болг. оса́, бр. аса́, др. оса, п. слц. osa, ч. vosa, [osа, vos], вл. wosa, нл. esa, wósa, полаб. våsa, м. оса, схв. о̀са, слн. ôsa, стсл. оса, воса;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ос «шершень, Vespa crabro L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аса́ білоруська
оса́ болгарська
wosa верхньолужицька
оса давньоруська
*u̯obhsā «тс.» індоєвропейська
vespa латинська
wapsene латиська
vapsà литовська
оса македонська
esa нижньолужицька
wósa нижньолужицька
Wespe нововерхньонімецька
våsa полабська
osa польська
ostrъ «гострий» праслов’янська
osa (‹ *opsa) праслов’янська
wobse прусська
оса́ російська
о̀са сербохорватська
osa словацька
ôsa словенська
оса старослов’янська
osа українська
vos українська
воса українська
vosa чеська
v- ?
*uebh- «ткати» (двн. weban «ткати», алб. venj «тчу», гр. ὑφή «тканина»,ὑφαίνω «тчу», дінд. ubhnā́ti «затягує зав’язки», ūrṇavābhis «павук», дісл. kǫngurvāfa «тс.») ?
vapsvà ?

осе́лка «веселка»

результат фонетичної видозміни слова весе́лка, зближеного з [осе́лок] «брусок, точило», [осе́лка] «тс.»;
бр. [аслка] «веселка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

осла́
осьо́лка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ас «веселка» білоруська
весе́лка ?
осе́лок «брусок, точило» ?
осе́лка «тс.» ?

осети́н

очевидно, пов’язане з др. яси́н, яси (назва предків сучасних осетинів, згадуваних у літописах), яке разом із чаг. ас (назва давніх алланів, предків сучасних осетинів) зводиться до дперс. āsu «швидкий» (перс. āhū «газель», дінд. āśúḥ «швидкий»);
груз. os, oset’i походить з іранського джерела;
запозичення з грузинської мови;
р. осети́н, бр. асеці́н, п. Osetyńcy, ч. Osetinci;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Осе́тія
Етимологічні відповідники

Слово Мова
асеці́н білоруська
os грузинська
āsu «швидкий» (перс. āhū «газель», дінд. āśúḥ «швидкий») давньоперська
яси́н давньоруська
Osetyńcy польська
осети́н російська
ас (назва давніх алланів, предків сучасних осетинів) чагатайська
Osetinci чеська
яси (назва предків сучасних осетинів, згадуваних у літописах) ?

са (вигук для відгону свиней; вигук для повертання коней ліворуч)

вважається результатом редукції вигуку ч. k sobě «до себе»;
п. [sa] (вигук до псів; вигук для повертання волів ліворуч), [ej sa] (вигук для підгону корів), пов’язане з ч. [sasa] «ліворуч» (при повертанні волів), слц. sasa «тс.», не зовсім ясне;
очевидно, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

а
аса́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sa (вигук до псів; вигук для повертання волів ліворуч) польська
ej sa (вигук для підгону корів) польська
sasa «тс.» словацька
k sobě «до себе» чеська
sasa «ліворуч» (при повертанні волів) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України