АЛЕГОРІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

алего́рія

запозичення з грецької мови;
гр. ἀλληγορία є складним словом, перша частина якого пов’язана з ἄλλος «інший», спорідненим з лат. alius, гот. aljis, вірм. ayl «тс.», а друга – з ἀγορεύω «говорю», похідним від іменника ἀγορά «збори, місце зборів, площа», пов’язаного з етимологічно неясним дієсловом ἀγείρω «збираю»;
р. аллего́рия, бр. алего́рыя, п. alegoria, ч. alegorie, слц. alegória, вл. alegorija, болг. алего́рия, м. алего́рија, схв. алегòрија, слн. alegoríja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

алегори́зм
алегори́чний
аллигоріа (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
алего́рыя білоруська
алего́рия болгарська
alegorija верхньолужицька
ayl «тс.» вірменська
aljis готська
ἀλληγορία грецька
alius латинська
алего́рија македонська
alegoria польська
аллего́рия російська
алегòрија сербохорватська
alegória словацька
alegoríja словенська
alegorie чеська
ἄλλος «інший» ?
ἀγορεύω «говорю» ?
ἀγορά «збори, місце зборів, площа» ?
ἀγείρω «збираю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України