ЧЕНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ченґі́в «дзвінок; (перен.) підгорля, воло»
запозичення з угорської мови;
уг. csengő «дзвоник» – активний дієприкметник теперішнього часу, (букв.) «той, що дзвонить (дзвенячий)», пов’язаний з дієсловом cseng «дзвонить» звуконаслідувального походження;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чен
чен
«воластий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| csengő «дзвоник» | угорська |
| cseng «дзвонить» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України