УЛАСИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Влас
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Βλάσιος, очевидно, походить від лат. Blasius, яке виникло на підставі прикметника blaesus «заїкуватий, шепелявий», що, в свою чергу, походить від етимологічно неясного гр. βλαισός «скривлений назовні, кривоногий»;
зіставлення з ім’ям бога Волоса (Ljapunov AfSlPh 9, 315 та ін.), як і виведення від гр. βλάξ «в’ялий, неповороткий, тупий» (Петровский 79), було помилковим;
р. болг. Влас, Вла́сий, бр. Влас, Ула́с, [Авла́с], п. Błażej, ч. слц. Blažej, стсл. Власии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Вла́сій
Вла́сїй
(1627)
Ула́с
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Влас | білоруська |
Влас | болгарська |
Βλάσιος | грецька |
βλαισός «скривлений назовні, кривоногий» | грецька |
βλάξ «в’ялий, неповороткий, тупий» | грецька |
Blasius | латинська |
Błażej | польська |
Влас | російська |
Blažej | словацька |
Власии | старослов’янська |
Вла́сий | українська |
Ула́с | українська |
Авла́с | українська |
Blažej | чеська |
blaesus «заїкуватий, шепелявий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України