СИРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

сир

псл. syrъ;
споріднене з лит. sū́ris «сир», sū́rаs «солоний», прус. suris «сир», лтс. sũrs «гіркий», дісл. sūrr «закваска», двн. sūr «кислий», дісл. sóra «кисле молоко», алб. hirrë «сироватка»;
іє. *sū-ro-/sou-ro- «кислий, солоний, гіркий»;
р. бр. сыр, др. сыръ, п. заст. [syr], ser, ч. sór, слц. syr, полаб. sar, болг. си́рене, м. сир, схв. си̏р, слн. sìr, стсл. сыръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заси́рнити «забруднити сиром»
наси́рнік «млинець із сиром»
посира́нки «частування дружок сирниками»
си́рено «багато сиру»
си́ринний «з сиру»
си́рінний «тс.»
сирко́вий
сирни́к «корзина для сиру Нед; ворок Чаб»
си́рник «млинець із сиру»
си́рниця «посудина для сиру; [торговка сиром Нед]»
сиро́к
си́рян «сирний, із сиру»
си́ряний «із сиру, з сиром»
си́ряник «сирник»
си́ряно «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hirrë «сироватка» албанська
сыр білоруська
си́рене болгарська
sūr «кислий» давньоверхньонімецька
sūrr «закваска» давньоісландська
sýra «кисле молоко» давньоісландська
сыръ давньоруська
*sū-ro-/sou-ro- «кислий, солоний, гіркий» індоєвропейська
sũrs «гіркий» латиська
sū́ris «сир» литовська
sū́rаs «солоний» литовська
сир македонська
sar полабська
syr польська
ser польська
syrъ праслов’янська
suris «сир» прусська
сыр російська
си̏р сербохорватська
syr словацька
sìr словенська
сыръ старослов’янська
sýr чеська

сири́й

псл. syrъ, syrovъ, surovъ «сировий, жорсткий», пов’язане із syrъ «сир»;
споріднене з дат. ст. súrr «сировий, напівгнилий», шв. sur (véd) «сирове (дерево)», дісл. saurr «сира земля»;
іє. *sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий»;
р. сыро́й, бр. сыры́, др. сырыи, п. surowy, ч. syrovó, syró, слц. surovó, вл. нл. syry, схв. си̏ров, слн. [sirо̑v], цсл. сыръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оси́рковатий «сируватий»
по́сирий
поси́роватий «тс.»
посирости́ти «змочити, окропити»
сирві́ти «сиріти»
сире́ць
сири́ця «сиром’ятна шкіра, сирицевий ремінь; [заболочена низина; болото в лісі Ч]»
сири́чина «тс.»
сири́чник «фахівець із вичинки сириці»
сири́чуватий «недостатньо вичинений, із недостатньо вичиненої шкіри»
сиріве́ць «хлібний квас; [сировина; сириця]»
сирі́вка «невипалена цегла»
сирівці́ «постоли із сиром’ятної шкіри»
си́рість
сирі́ти
сирко́м «сирим (їсти)»
сирни́к «усе сире, сирове»
сирня́к «сирові дрова»
сирня́ччя «тс.»
сирове́ц «неочищений спирт»
сирове́ць «сирівець; сириця О; цегла-сирець Чаб»
сирови́й
сировина́
си́рови́ця «сириця; красильна сіра речовина у полотні; ґрунтова вода, з якої видобувають сіль; чавун Нед; цегла-сирець Чаб»
си́ровіти «тс.»
сирува́тий
сиря́к «сирові дрова»
сиря́ччя «тс.»
сірочува́тий «тс.»
соровий «сирий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сыры́ білоруська
syry верхньолужицька
saurr «сира земля» давньоісландська
сырыи давньоруська
súrr «сировий, напівгнилий» датська
*sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий» індоєвропейська
syry нижньолужицька
surowy польська
syrъ праслов’янська
syrovъ праслов’янська
surovъ «сировий, жорсткий» праслов’янська
syrъ «сир» праслов’янська
сыро́й російська
си̏ров сербохорватська
surový словацька
sirо̑v словенська
сыръ церковнослов’янська
syrový чеська
syrý чеська
sur «сирове (дерево)» (véd) шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України