РА — ЕТИМОЛОГІЯ

певної етимології не має;

зіставляється (Куркина Этимология 1970, 92–94; Мартынаў Белар. лінгв. 1, 16) з схв. гу̏рити се «їжитись, корчитися», гу̏ра «горб», гу́рати «штовхати», болг. [гу́рам] «ходжу», слн. [gúrati] «тупити; напружувати, мучити», далі з лтс. gūrât(iês) «повільно рухатися; ледарювати, працювати зігнувшись», лит. gũrinti «іти малими кроками, зігнувшись»;

пов’язувалося також (Булахаў зб. «Беларуская мова» 1965, 46–47) з основою гур- (// говор-);

Трубачов припускає можливість походження від дісл. ógur-leikr «страх»;

Фасмер пов’язував з гр. γαυ̃ρος «гордий», γαίρηξ «хвалько», спорідненими з γαίω «радію»,γηϑέω «тс.», лат. gaudeo (‹ *gāvideō);

менш переконливе припущення (Потебня у Преобр. І 639) про спорідненість з дінд. gurúḥ «важкий, важливий», ав. gouru- абo з ги́ря;

недостатньо обґрунтована і думка (Львов Сб. Виноградову 172) про походження слова від іє. *agh-, звідки гр.ἄχος «неспокій, смуток»;

р. [о́гурь] «упертість, лінь», [огу́рный] «упертий ледар, дармоїд», [огуря́ться] «ухилятися», бр. [огу́рный, огу́рлівый] «неслухняний, упертий», [агу́рань] «грубіян, упертий», [агу́ра] «неслухняний», [огу́ріцца] «бути впертим, неслухняним, грубити», [огу́рнік] «грубіян, упертий», п. ohurstwo «впертість», ч. ohýrati «бути зухвалим», ohýřeti «зухваліти», слц. [ohúrny] «могутній, величезний; грубий», [húrny] «оглушливий, голосний»;

сумнівне зіставлення (Machek ESJČ 615) з псл. *verti «кипіти», varъ «вар»;

можливо, звуконаслідувальне утворення (пор. [скварча́ти, скворе́ць]);

дальші зв’язки неясні;

псл. skvarъ, skvara, пов’язане зі *skverti «розтоплювати» (пор. цсл. раскврѣти «розтопити»);

р. [сква́ра] «вогонь, горіння; шкварка», [шква́ра] «вишкварки», бр. [сквар] «спека», сква́рка «шкварка», [шква́рка, шкварыць], др. сквара «вогонь, чад», п. skwar(a) «спека», ч. škvár(a) «шлак», škvařiti «вижарювати», слц. škvarka, škvarit’, вл. šwjerč «шкварка», нл. šwark «тс.», схв. сква̏ра «мазь для волосся», слн. skvára «крапля жиру на рідині», стсл. сквара «чад від спалюваного жиру»;

псл. pa- (‹ *pō-), співвідносне з ро, як pra- з pro-, paz- з poz-;

споріднене з лит. рõ «на, після», прус. ро «під, на, після, згідно з ..., відповідно до ...», алб. ра «без, не», лат. ро- (porceō «утримую, зупиняю»), ав. ра- (pa-zdayeiti «проганяє, відтісняє, лякає»);

іє. *рō˘-;

р. бр. др. болг. м. схв. па-, п. ч. слц. вл. нл. ра-, стсл. па-;

частково пов’язане з іє. *роs «після, потім, слідом», до якого зводиться й псл. *роzdъ «пізній»;

споріднене з лит. ра- «по-», рó- «тс.», лтс. ра «під, через, пере-, на», прус. ра- «по-», ро-, лат. ро- «тс., пере-», ав. ра- «від, геть», алб. ра «без, знову», хет. рē «туди», а також з більш віддаленими гр. ἀπό «від», ἐπί «на», дінд. áра «геть, назад», áрі «теж, також; до цього»;

псл. ро, ро-, пов’язане чергуванням голосних з ра- «па-»;

р. бр. др. болг. м. схв. по, по-, бр. па, па-, п. ч. слц. вл. нл. слн. ро, ро-, ч. рů-, полаб. рü, рu-, схв. по, по-, стсл. по, по-;

запозичення з польської мови;

п. cîrka «дочка», як і його пестливі деривати сîruś, сîrunіа, походить від псл. *dъktі, (род. в. dъktere), до якого зводиться укр. дочка́;

р. [цу́рка] «дівчина», м. цурко, схв. цу̏ра «тс.»;