МИРОН — ЕТИМОЛОГІЯ

Миро́н (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μύρων пов’язується з дієсловом μύρω «ллю сльози, плачу» або з іменником μύρον «миро»;
р. болг. Миро́н, др. Миронъ, п. Miron, слц. Mirón, стсл. Миронъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Μи́рко́
М (1627)
Ми́рін
Миро́ньо
Миро́сь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Миро́н болгарська
Μύρων пов'язується з дієсловом μύρω «ллю сльози, плачу» грецька
Миронъ давньоруська
Miron польська
Миро́н російська
Mirón словацька
Миронъ старослов’янська
μύρον «миро» ?

маре́на «вусач, Barbus Cuv.» (іхт.)

запозичення з німецької мови;
нвн. Maräne «ряпушка; сиг звичайний», у свою чергу, походить від зах.-сл. *mrěna (п. [mrzana] «марена», [brzana, brzanka] «ТС.», [brzona] «тс.; сиг звичайний, ч. [mřenka] «марена звичайна; гольян, Nemachilus barbatulus L.», [mřínek] «тс.», ст. mřen «марена звичайна», mřenek «тс.», слц. mrena «марена; [голець]», [mriena] «марена»), яке відповідає р. [мерён] «марена; в’язь, Leuciscus idus L.», [миро́н] «марена», укр. [мере́на] «марена дніпровська», [мірон] «марена звичайна» Л – Г, [мере́н(ь)ка] «гольян», [мерест, мересниця ВеНЗн, мересни́к ВеНЗн] «тс.», а також болг. мря́на (мре́на) «марена», [мриена], м. мрена, схв. мрȅн(а), слн. mréna «тс.» і разом з ними зводиться до псл. * merna «марена, ряпушка; сиг», запозиченого з фінських мов, у яких відповідне слово мало значення «ікра; риб’ячий мальок» (пор. манс. мäoрнэ «ікра», хант. мäрӛн «тс.», а також укр. [мере́нька] «жаб’яча ікра», [мерест] «тс.», в яких зберігається значення, ближче до вихідного);
зміна значення фінського слова при запозиченні пояснюється тим, що праслов’яни на території своєї ранньої прабатьківщини ознайомилися спочатку з ікрою вусача, сига і ряпушки в басейнах верхнього Дніпра (вище Прип’яті) і Зах. Двіни, засвоївши для неї від фінського населення загальну назву ікри, і лише після цього, розселяючись на південь і захід, перенесли її на відповідні види риби, що водяться в Дніпрі і в басейні Балтійського моря;
виведення назви маре́на від лат. muraena «морський вугор» (SW І 217; II 880) неправильне, хоча змішування слов’янської назви з латинською в басейні Дунаю могло мати місце;
пов’язання з псл. more (Kluge – Mitzka 475) помилкове;
р. [ма́ре́на́] «сиг звичайний; сиг чудський, Coregonus lavaretus maraenoides Poljakow; марена звичайна, Barbus barbus L.; марена дніпровська; гольян», [мари́на] «марена дніпровська», [мари́нка] «гольян», [мари́шка, мары́га] «тс.», бр. маро́на «марена звичайна», [марэ́на] «тс.», п. marena «сиг; [марена звичайна]», [maryna] «марена звичайна», [marynka] «ряпушка, Coregonus albula L.», ч. maréna severní sih «сиг чудський», слц. [mariena] «марена звичайна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

маренчу́к «молода марена Ж; марена дніпровська, Barbus barbus borysthenicus Dybowski Л -- Г; марена балканська, Barbus meridionalis peteny i Heckel»
маренька «гольян, Phoxinus Agassiz»
мари́на «марена дніпровська; сиг звичайний, Coregonus lavaretus»
мере́на «марена дніпровська»
мере́нка «гольян»
мере́нька «гольян озерний, Phoxinus percnurus Pall.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
маро́на «марена звичайна» білоруська
мря́на «марена» (мре́на) болгарська
muraena «морський вугор» латинська
мрена македонська
Maräne «ряпушка; сиг звичайний» нововерхньонімецька
marena «сиг; [марена звичайна]» польська
*merna «марена, ряпушка; сиг» праслов’янська
more праслов’янська
мерён «марена; в’язь, Leuciscus idus L.» російська
мрȅн(а) сербохорватська
mariena «марена звичайна» словацька
mréna «тс.» словенська
мере́на «марена дніпровська» українська
мари́на «марена дніпровська» українська
мари́нка «гольян» українська
мари́шка українська
мары́га «тс.» українська
марэ́на «тс.» українська
maryna «марена звичайна» українська
marynka «ряпушка, Coregonus albula L.» українська
maréna severní sih «сиг чудський» чеська
*mrěna (п. [mrzana] «марена», [brzana, brzanka] «ТС.», [brzona] «тс.; сиг звичайний, ч. [mřenka] «марена звичайна; гольян, Nemachilus barbatulus L.», [mřínek] «тс.», ст. mřen «марена звичайна», mřenek «тс.», слц. mrena «марена; [голець]», [mriena] «марена») ?
миро́н «марена» ?
мірон «марена звичайна» ?
мере#н(ь)ка «гольян» ?
мерест «тс.» ?
мересниця ВеНЗн «тс.» ?
мересни́к «тс.» ?
ВеНЗн «тс.» ?
мриена ?
Двіни ?
маре́на ?
ма́ре́на́ «сиг звичайний; сиг чудський, Coregonus lavaretus maraenoides Poljakow; марена звичайна, Barbus barbus L.; марена дніпровська; гольян» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України