ЛЕНА — ЕТИМОЛОГІЯ

Оле́на (жіноче ім’я)

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. ‘Ελένη етимологічно неясне;
пов’язується з ἐλένη «факел з тростини», ἐλάνη «тс.», виводиться також від *Ϝενένα (›*Ϝελένα) як гіпотетичної форми, спорідненої з лат. Venus «Венера»;
р. болг. Еле́на, бр. Але́на, Алёна, Яле́на, др. Елена, Олена, п. ч. Helena, слц. Helena, Elena, вл. Lejna, м. Елена, Лена, схв. Елена, Helena, слн. Helena, Jelena, цсл. Єлєна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ªля
Èля
Елена (1401)
Єлє́на (1627)
Ле́на
Льо́ля
Ля́ля
Олена (1466)
Оле́нка
Оле́ся
Олька
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Але́на білоруська
Еле́на болгарська
Lejna верхньолужицька
'Ελένη грецька
Елена давньоруська
Venus «Венера» латинська
Елена македонська
Helena польська
Еле́на російська
Елена сербохорватська
Helena словацька
Helena словенська
Алёна українська
Яле́на українська
Олена українська
Лена українська
Єлєна церковнослов’янська
Helena чеська
ἐλένη «факел з тростини» ?
ἐλάνη «тс.» ?
*Ϝενένα (›*Ϝελένα) ?

лен «спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалося васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей» (іст.)

через посередництво російської, а також польської і чеської мов запозичено з німецької;
нвн. Léh(e)n «лен» (свн. lēhen «тс.») пов’язане з нвн. leihen «позичати; віддавати в найми, в тимчасове користування» (двн. līhan, свн. līhen «тс.»), спорідненим з гот. leiwan «тс.», гр. λείπω «залишаю, покидаю», лат. linquo «залишаю, віддаю; покидаю», дірл. lēicim (з *linqīmi) «залишаю», вірм. lk‘anem «залишаю, покидаю», лит. līkti «залишатися, лишатися », стсл. отълѣкъ «рештки; залишок»;
р. лен, [ле́на], бр. лен, п. lenno, ч. слц. слн. léno, вл. нл. leno, схв. лéно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ле́нний
ле́нник
ленни́чий «ленний»
ле́но «тс.»
лено́вник «ленник»
підле́но «підлен»
підлено́вник «підленник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лен білоруська
leno верхньолужицька
lk'anem «залишаю, покидаю» вірменська
leiwan «тс.» готська
λείπω «залишаю, покидаю» грецька
līhan давньоверхньонімецька
līhan давньоверхньонімецька
līhan давньоверхньонімецька
lēicim «залишаю» (з *linqīmi) давньоірландська
*linqīmi давньоірландська
*linqīmi давньоірландська
linquo «залишаю, віддаю; покидаю» латинська
līkti «залишатися, лишатися » литовська
leno нижньолужицька
Léh(e)n «лен» (свн. lēhen «тс.») нововерхньонімецька
leihen «позичати; віддавати в найми, в тимчасове користування» (двн. līhan, свн. līhen «тс.») нововерхньонімецька
lenno польська
лен російська
ле́на російська
лéно сербохорватська
lēhen середньоверхньнімецька
līhen середньоверхньнімецька
lēhen середньоверхньнімецька
līhen середньоверхньнімецька
lēhen середньоверхньнімецька
līhen середньоверхньнімецька
lēhen середньоверхньнімецька
léno словацька
léno словенська
отълѣкъ «рештки; залишок» старослов’янська
léno чеська

ле́но «тільки, лише»

думка про запозичення з польської мови (Richhardt 73) необґрунтована;
пор. тільки-но, р. лишь то́лько;
псл. le no, сполучення двох синонімічних часток із значенням «тільки, лише»;
п. каш. [leno] «тс.; (спол.) але», ч. [l’en] «тільки», слц. len «тільки, лише»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лен «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
leno «тс.; (спол.) але» кашубський
leno «тс.; (спол.) але» польська
le no праслов’янська
лишь то́лько російська
len «тільки, лише» словацька
тільки-но українська
l'en «тільки» чеська

леп «липкий бруд; [земляний віск; клей Ж]»

псл. lěръ, *lьръ «клей; все, що липне», іменники від дієслова *lьpěti «прилипати, липнути»;
в українській мові з нерегулярною вокалізацією псл. ь у відкритому складі (лепу, лепом і т. д.), як у [лену] (льону) з псл. Іьnu, лоба з псл. lъba;
пор. закономірне ч. ст. lep – lpu (‹ *lьръ) при lep – lepa (‹ lěръ);
варіант псл. lьръ відбивається і в р.-цсл. лепъ;
збереження е в відкритому складі могло бути підтримане в даному разі впливом польської мови, в якій е походить з псл. ě;
звукова форма [ліп] може бути зведена як до псл. lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі), так і до псл. lьръ (як лід з lьdъ), якщо у відкритому складі з’являється е;
п. ч. lep «клей, липучка для лову комах, птахів», слц. lep «клей», вл. lěp, нл. liр, [lěp] «тс.», схв. лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]», слн. lép «клей», р.-цсл. лепъ, «клей; пластир; все, що клеїть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ле́павча «брудна дитина»
лепова́тиця «глинистий клейкий ґрунт»
лип'я́р «робітник, що вибирає земляний віск із глини»
ліп «клеп»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lěp верхньолужицька
liр нижньолужицька
lěp «тс.» нижньолужицька
е польська
lep «клей, липучка для лову комах, птахів» польська
lěръ праслов’янська
*lьръ «клей; все, що липне» праслов’янська
*lьpěti «прилипати, липнути» праслов’янська
ь (лепу, лепом і т. д.) праслов’янська
lьnu праслов’янська
lъba праслов’янська
*lьръ праслов’янська
lěръ праслов’янська
lьръ праслов’янська
ě праслов’янська
lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі) праслов’янська
lьръ (як лід з Іьdъ) праслов’янська
lьdъ праслов’янська
е праслов’янська
лепъ русько-церковнослов’янська
лепъ «клей; пластир; все, що клеїть» русько-церковнослов’янська
лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]» сербохорватська
lep «клей» словацька
lép «клей» словенська
лену (льону) українська
лоба українська
лепом українська
льону українська
лепу українська
ліп українська
лід українська
lep (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) чеська
lpu (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) чеська
lep (ст.) чеська
lepa (ст.) чеська
lep «клей, липучка для лову комах, птахів» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України