ЛЕНА — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;

гр. ‘Ελένη етимологічно неясне;

пов’язується з ἐλένη «факел з тростини», ἐλάνη «тс.», виводиться також від *Ϝενένα (›*Ϝελένα) як гіпотетичної форми, спорідненої з лат. Venus «Венера»;

р. болг. Еле́на, бр. Але́на, Алёна, Яле́на, др. Елена, Олена, п. ч. Helena, слц. Helena, Elena, вл. Lejna, м. Елена, Лена, схв. Елена, Helena, слн. Helena, Jelena, цсл. Єлєна;

через посередництво російської, а також польської і чеської мов запозичено з німецької;

нвн. Léh(e)n «лен» (свн. lēhen «тс.») пов’язане з нвн. leihen «позичати; віддавати в найми, в тимчасове користування» (двн. līhan, свн. līhen «тс.»), спорідненим з гот. leiwan «тс.», гр. λείπω «залишаю, покидаю», лат. linquo «залишаю, віддаю; покидаю», дірл. lēicim (з *linqīmi) «залишаю», вірм. lk‘anem «залишаю, покидаю», лит. līkti «залишатися, лишатися », стсл. отълѣкъ «рештки; залишок»;

р. лен, [ле́на], бр. лен, п. lenno, ч. слц. слн. léno, вл. нл. leno, схв. лéно;

думка про запозичення з польської мови (Richhardt 73) необґрунтована;

пор. тільки-но, р. лишь то́лько;

псл. le no, сполучення двох синонімічних часток із значенням «тільки, лише»;

п. каш. [leno] «тс.; (спол.) але», ч. [l’en] «тільки», слц. len «тільки, лише»;

псл. lěръ, *lьръ «клей; все, що липне», іменники від дієслова *lьpěti «прилипати, липнути»;

в українській мові з нерегулярною вокалізацією псл. ь у відкритому складі (лепу, лепом і т. д.), як у [лену] (льону) з псл. Іьnu, лоба з псл. lъba;

пор. закономірне ч. ст. lep – lpu (‹ *lьръ) при lep – lepa (‹ lěръ);

варіант псл. lьръ відбивається і в р.-цсл. лепъ;

збереження е в відкритому складі могло бути підтримане в даному разі впливом польської мови, в якій е походить з псл. ě;

звукова форма [ліп] може бути зведена як до псл. lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі), так і до псл. lьръ (як лід з lьdъ), якщо у відкритому складі з’являється е;

п. ч. lep «клей, липучка для лову комах, птахів», слц. lep «клей», вл. lěp, нл. liр, [lěp] «тс.», схв. лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]», слн. lép «клей», р.-цсл. лепъ, «клей; пластир; все, що клеїть»;