КАРПО — ЕТИМОЛОГІЯ
Карпо́
через церковнословʼянську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Καρπός як чоловіче імʼя утворене на основі іменника κάρπος «плід», спорідненого з лат. carpo «зриваю», дінд. kṛpāṇaḥ «меч», двн. herbist «осінь», лит. kir̃pti «стригти», псл. *čеrръ, *čьr̥pati, укр. че́реп, черпа́ти;
р. болг. Карп, бр. Ка́рпа, Карп, стсл. Каръпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Каріпо́н
Карпъ
(1430)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ка́рпа | білоруська |
| Карп | болгарська |
| Καρπός «плід» | грецька |
| κάρπος | грецька |
| herbist «осінь» | давньоверхньонімецька |
| kṛpāṇaḥ «меч» | давньоіндійська |
| carpo «зриваю» | латинська |
| kir̃pti «стригти» | литовська |
| *čеrръ | праслов’янська |
| *č<SUP>ь</SUP>r̥pati | праслов’янська |
| Карп | російська |
| Каръпъ | старослов’янська |
| че́реп | українська |
| черпа́ти | українська |
| Карп | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України