БРЕСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
бе́рест «в’яз, Ulmus L.» (бот.)
псл. *berstъ‹*berztъ, похідне від основи, яка зберігається в слові береза (‹*berza);
паралельне до двн. beraht «світлий, блискучий», гот. baírhts «тс.»;
не може бути категорично відкинуте і припущення (Moszyński PZJP 32–33) про псл. "berstъ як колишнє прикметникове означення до іменника ѵęzъ «в’я́з», утворене через проміжну форму *berd-to- від кореня іє. *bher- «рубати, колоти» (з огляду на потріскану кору береста Ulmus campestris) або від омонімічного кореня *bher«виступати, стирчати, утворювати гострі грані» (з огляду на характерні для береста коркові нарости);
пор. заперечення Славського (JP 33/5, 399);
р. бе́рест, бр. бе́раст, др. берестъ, п. brzost, ч. břest, слц. brest, болг. бряст, брест, м. брест, схв. брȇст брȕјест, слн. brést, стсл. брѣстъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
берести́на
берестни́к
«берестовий гай»
берестня́к
«тс.»
бересток
берестю́к
«тс.»
берестя́нка
«гриб, що росте на берестових пнях»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́раст | білоруська |
| бряст | болгарська |
| baírhts «тс.» | готська |
| beraht «світлий, блискучий» | давньоверхньонімецька |
| берестъ | давньоруська |
| *bher- «рубати, колоти» (з огляду на потріскану кору береста Ulmus campestris) | індоєвропейська |
| брест | македонська |
| brzost | польська |
| *berstъ‹*berztъ | праслов’янська |
| berstъ «в’я́з» | праслов’янська |
| бе́рест | російська |
| брȇст брȕјест | сербохорватська |
| brest | словацька |
| brést | словенська |
| брѣстъ | старослов’янська |
| брест | українська |
| břest | чеська |
| береза (‹*berza) | ? |
| *berd-to- | ? |
| *bher «виступати, стирчати, утворювати гострі грані» (з огляду на характерні для береста коркові нарости) | ? |
| заперечення Славського | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України