WANDERN — ЕТИМОЛОГІЯ
ванда́к «дорожна сумка»
неясне;
можливо, походить від ч. vandrák «мандрівник», яке зводиться до нвн. wandern «подорожувати, мандрувати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
wandern «подорожувати, мандрувати» | нововерхньонімецька |
vandrák «мандрівник» | чеська |
ванда́л
запозичено з латинської мови, можливо, через французьку (фр. vandale) або німецьку (н. Wandal);
лат. Vandalus «людина з племені вандалів; (перен.) варвар, що нищить культурні цінності» походить від назви східногерманського племені, пов’язаної з нвн. wandern «бродити», англ. wander «тс.»;
означає буквально «кочовик»;
р. бр. ванда́л, п. wandal, ч. слц. vandal, болг. вандалин, схв. вàндал, вандали́зам,ванда́лство, слн. vandál;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вандалі́зм
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
wander «тс.» | англійська |
ванда́л | білоруська |
вандалин | болгарська |
Vandalus «людина з племені вандалів; (перен.) варвар, що нищить культурні цінності» | латинська |
wandern «бродити» | нововерхньонімецька |
wandal | польська |
ванда́л | російська |
вàндал | сербохорватська |
vandal | словацька |
vandál | словенська |
вандали́зам | українська |
ванда́лство | українська |
vandal | чеська |
буквально «кочовик» | ? |
ма́ндри
запозичення з німецької мови;
н. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з снідерл. wanderen, дфриз. wondria, дангл. wandrian, англ. wander, дат. vandre, шв. vandra «тс.», дангл. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», нвн. winden «вити»;
українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-;
р. [мандри́ха] «волоцюга», [мандрова́ть] «мандрувати, тинятися, швендяти», бр. вандрава́нне, п. wędrowanie, ч. vandr, слц. vandry, вл. wandrak «блукач», нл. wandrowanje;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ва́ндри
вандрі́ве́ць
вандрі́вка
вандрі́вни́й
вандрівни́к
вандровкаш
вандрува́ти
ваньгровати
ведрова́ти
мандрі́ве́ць
мандрі́вка
мандрі́вни́й
мандрі́вни́к
мандрівни́цтво
мандрівни́цький
мандрівни́чий
мандрівський
мандро́ваний
мандро́вний
мандроха
«подорожній»
мандрува́ння
мандрува́ти
мандрьо́ха
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
wander | англійська |
вандрава́нне | білоруська |
wandrak «блукач» | верхньолужицька |
wandrian | давньоанглійська |
wendan «обертатися, обходити» | давньоанглійська |
wondria | давньофризька |
vandre | датська |
wandrowanje | нижньолужицька |
wandern «бродити, блукати, мандрувати» | німецька |
winden «вити» | нововерхньонімецька |
wędrowanie | польська |
мандри́ха «волоцюга» | російська |
wanderen | середньонідерландська |
vandry | словацька |
мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти» | українська |
vandr | чеська |
vandra «тс.» | шведська |
wandeln «блукати, прогулюватися» | ? |
windan «вертіти, крутити» | ? |
вандрува- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України