TIC — ЕТИМОЛОГІЯ
тик «хворобливі мимовільні скорочення м’язів» (мед.)
запозичення з французької мови;
фр. tic «судорожне сіпання м’язів (переважно обличчя)», очевидно, звуконаслідувальне утворення;
р. болг. тик, бр. цік, п. ч. слц. tik, схв. тик, слн. tík;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тико́зний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цік | білоруська |
тик | болгарська |
tik | польська |
тик | сербохорватська |
tik | словацька |
tík | словенська |
tic «судорожне сіпання м’язів (переважно обличчя)» | французька |
tik | чеська |
тик | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України