MEN — ЕТИМОЛОГІЯ
минь «Lota Oken» (іхт.)
очевидно, праслов’янське запозичення з фінно-угорських мов;
пор. мар. men «минь», ерз. mentäk, мокш. muntuk «тс.»;
менш обґрунтоване виведення (Holub– Kop. 227) з псл. *mьn-, menьš- «менший» або зіставлення (Фасмер II 599; Преобр. І 523; Schuster-Šewc 922) з лит. ménkė «тріска», лтс. menca «тс.», гр. μαίνη «маленька морська риба; окунь»;
р. [минь, мень, ме́нюх, ме́нтус], бр. [мень], мянту́з, п. miętus, [mień], ч. mník, ст. meň, слц. mieň, вл. нл. mjenk, схв. [mеnjak, mаnј, мàнић], слн. mének «минь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м
«вугор»
ме́нту́з
ме́нту́с
ментю́к
ме́нтюх
мень
ме́нькус
меньо́к
ми́нтус
миньку́с
миньо́к
«минь звичайний, Lota lota L.»
міню́ха
мні́yc
мнух
мнюх
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мень | білоруська |
mjenk | верхньолужицька |
μαίνη «маленька морська риба; окунь» | грецька |
mentäk | ерзянська |
menca «тс.» | латиська |
ménkė «тріска» | литовська |
men «минь» | марійська |
muntuk «тс.» | мокшанська |
mjenk | нижньолужицька |
miętus | польська |
*mьn- | праслов’янська |
минь | російська |
mеnjak | сербохорватська |
mаnј | сербохорватська |
mieň | словацька |
mének «минь» | словенська |
мень | українська |
ме́нюх | українська |
ме́нтус | українська |
мянту́з | українська |
mień | українська |
мàнић | українська |
mník | чеська |
men «минь» | ? |
menьš- «менший» | ? |
meň | ? |
м'я́ти «тиснути, стискати»
псл. męti «м’яти», віддалено пов’язане з *mękъ «м’який»;
споріднене з лит. mìnti «топтати», лтс. mĩt «тс.», mῑne «місце, де місять глину», прус. mynix «дубильник, шкіряник»;
гр. μάτεω «топчу», ірл. men «борошно»;
іє. *men«топтати, стискати»;
р. мять, бр. мяць, др. мяти, п. miąć, ч. mnouti, ст. mieti, слц. mät’, болг. мъ́на «м’яти (льон, коноплі)», слн. méti «терти, м’яти», стсл. мѧти ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виминати
«робити м’яким, розминати»
відм'я́лити
«добре відлупцювати»
м'
«дубильник, шкіряник»
м'я́лиця
«м’ялка для льону і коноплі; [м’ята солома; бійка]»
м'я́лка
м'я́ло́
«макогін; [товкач Ж]; млява, нерішуча людина»
м'я́льник
«той, хто щось мне»
(спец.)
м'я́льниця
«ручний прилад для обробки шкіри»
м'я́тий
м'я́цкати
«м’яти, місити»
м'яч
«тс.»
м'я́чка
«варена м’ята картопля»
мнець
«кожум’яка»
(заст.)
мни́ха
«в’яла, неповоротка людина; товчена картопля Ва»
мни́хатись
«бути млявим, ледачим»
мну́ти
мну́шка
«товчена картопля»
мньоха
«тс.; млява людина»
мньо́хатись
«тс.»
мняк
«використана колісна мазь»
мня́лиця
«тс.»
мня́ти
«тс.»
наминати
«м’яти; натирати; бити; жадібно їсти»
намина́чка
«бійка, прочухан»
нами́нка
(вет.)(на шиї волів)
нерішуча людина»
прим'я́тина
«ум’ятина»
проми́нка
«розминка»
розми́нка
ум'я́тина
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мяць | білоруська |
μάτεω «топчу» | грецька |
мяти | давньоруська |
*men «топтати, стискати» | індоєвропейська |
men «борошно» | ірландська |
mĩt «тс.» | латиська |
mìnti «топтати» | литовська |
miąć | польська |
męti «м’яти» | праслов’янська |
mynix «дубильник, шкіряник» | прусська |
мять | російська |
mät' | словацька |
méti | словенська |
мѧти | старослов’янська |
mnouti | чеська |
mieti | чеська |
*mękъ «м’який» | ? |
mῑne «місце, де місять глину» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України