MANN — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливе виведення (Machek ESJČ 49) ч. bucek, слц. bucko від слц. bucati «лягати в ліжко» (дит.);

очевидно, запозичення з німецької мови;

пор. свн. butze «брила, грудка, обрубаний шматок», нвн. Butz, Butze(n) «опудало, коротка й товста фігура; велика купа чого-небудь», споріднене з свн. butzen «пухнути», дісл. butr «короткий шматок стовбура дерева», норв. butt «тупий», двн. bozzan «ударяти, штовхати», англ. beat «бити»;

до [буцма́н] пор. нвн. Bútzenmann «домовик», утворене з основ іменників Bútzen «опудало; (ст.) домовик» і Mann «чоловік», спорідненого з псл. mǫžb, укр. муж;

п. puca «повне обличчя», bucka «повновида дівчина», ч. bucek «опецьок», buclatý «товстощокий», слц. bucko «опецьок», buco «тс.», buclatý, схв. буцов «товстощокий», буцмаст «тс.»;

запозичення з англійської мови;

англ. Bushman «тс.», букв. «людина з кущів», утворене з основ іменників bush «кущ», спорідненого з нвн. Busch, двн. днн. busc, гол. bos(ch) «тс.», який є результатом розширення герм. *bus- «набрякати», спорідненого з псл. buxnǫti, укр. бухнути, і man «чоловік», спорідненого з нвн. Mann, двн. днн. гол. man «тс.», псл. mǫzb, укр. муж;

англійська назва є калькою гол. boschjesman «бушмен», букв. «людина з кущів»;

р. бр. болг. бушмен, п. Buszmen, Buszman «тс.»;

через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;

гр. Γερμανός походить від лат. Germānus, утвореного від прикметника germānus «рідний, єдинокровний», похідного від germen (*gen-men) «зародок, пагін, гілка», спорідненого з дінд. jánima, jánma «народження, рід, походження»;

слід відрізняти від омонімічного Ге́рман, що відповідає р. Ге́рманн, п. слц. Herman, ч. Heřman, болг. Хе́рман, слн. Hêrman, яке походить від нвн. Hermann, що продовжує двн. Heriman (‹Hariman) «військова людина, войовник», утворене з основ іменників hari, heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо»), спорідненого з лит. kãrė «війна», ст. karìs «тс.», і man (нвн. Mann) «чоловік, людина», спорідненого з дінд. mánu(ṣ)- «людина, чоловік», псл. mǫžь, укр. муж;

р. бр. болг. м. Ге́рман, п. ч. German, схв. Герман, слн. Gérman, стсл. ГЄРЪМАНЪ;

англ. gentleman «пан; добре вихована людина» є складним словом, утвореним як калька фр. gentilhomme «тс.» з прикметника gentle «родовитий, знатний; м’який, легкий», що зводиться як запозичення до фр. gentil «благородний», пов’язаного з лат. gentīlis «родовитий, належний до того самого роду», похідним від gēns (род. в. gentis) «рід», та іменника man «людина», спорідненого з нвн. Mann «чоловік», псл. mǫžь «тс.», укр. муж;

запозичення з англійської мови;

р. джентльме́н, бр. джэнтльме́н, п. džentlmen, ч. džentlmen, gentleman, слц. слн. gentleman, болг. джентлеме́н, м. џентлеме́н, џентлме́н, схв. џèнтлмен;

складне слово, утворене з неп (р. нэп) і нім. Mann «людина», спорідненого з дінд. mánuḥ «людина, чоловік», ав. manuš-, псл. mǫžь «тс.», укр. муж;

р. бр. нэ́пман, п. ч. слц. nepman, болг. не́пман, схв. нȅпман, слн. nepman;

очевидно, запозичене зі скандинавських мов через посередництво німецької (нім. Normánne «тс.»);

шв. norrman «норвежець, норман», дісл. norðmaðr «тс.» утворені відповідно від шв. norr «північ», дісл. norð, споріднених з нвн. Nord, гол. noord «тс.», і шв. man «людина», дісл. maðr «тс.», споріднених з двн. man «людина, чоловік», нвн. Mann «чоловік», псл. mǫžь «тс.», укр. муж;

р. норма́нн, бр. нарма́н, п. Normanowie (мн.), ч. слц. Norman, болг. норма́нин, схв. Норма́ни (мн.);

очевидно, розвинулось на основі вт. ме́ндикъ «убогий, жебрак» (1627), запозиченого з польської мови;

п. mendyk «жебрак», як і ч. (заст.) mendik «середньо вічний мандрівний дяк, студент», слц. (заст.) mendík «бідний дяк, помічник проповідника в євангелічній церкві», [mendíčiť] «служити помічником проповідника», походить від лат. mendῑcus «жебрак», пов’язаного з mendum (menda) «тілесна вада», спорідненим з дінд. mindắ «тс.», дірл. mennair «пляма», кімр. mann «знак, відмітка»;

запозичення з німецької мови;

н. Fuhrmann (‹ свн. vuorman) «тс.» є складним словом, утвореним з іменників Fuhre «віз, підвода» і Mann «чоловік», спорідненого з свн. двн. man, дфриз. månn, дангл. mann(a), англ. man, дісл. maðr, рун. manR, гот. manna «людина, чоловік», дінд. ав. mánu- «людина», псл. mǫžь, укр. муж;

р. фу́рман, бр. фу́рма́н, п. слц. furman, ч. forman, вл. fórman;

запозичення з польської мови;

п. rotman, retman «тс.» походить від нвн. Rîttmann, утвореного з Rotte «рота, загін», звідки укр. ро́та, і Mann «людина, чоловік», спорідненого з псл. mǫžь, укр. муж;