MANN — ЕТИМОЛОГІЯ

буц «товста, гладка людина; жирний вгодований кінь; великий жирний оселедець; жартівливе чи глузливе прізвисько подолян, волинян Mo»

менш переконливе виведення (Machek ESJČ 49) ч. bucek, слц. bucko від слц. bucati «лягати в ліжко» (дит.);
очевидно, запозичення з німецької мови;
пор. свн. butze «брила, грудка, обрубаний шматок», нвн. Butz, Butze(n) «опудало, коротка й товста фігура; велика купа чого-небудь», споріднене з свн. butzen «пухнути», дісл. butr «короткий шматок стовбура дерева», норв. butt «тупий», двн. bozzan «ударяти, штовхати», англ. beat «бити»;
до [буцма́н] пор. нвн. Bútzenmann «домовик», утворене з основ іменників Bútzen «опудало; (ст.) домовик» і Mann «чоловік», спорідненого з псл. mǫžb, укр. муж;
п. puca «повне обличчя», bucka «повновида дівчина», ч. bucek «опецьок», buclatý «товстощокий», слц. bucko «опецьок», buco «тс.», buclatý, схв. буцов «товстощокий», буцмаст «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

буца́к (заст.)(порода коней)
буце́ники «невдало спечені хлібці»
бу́цик «вид печива; вгодований кінь Mo; прізвисько подолян, волинян Mo»
буци́ка «корж, спечений на олії»
буцкува́тий «товстий, вгодований»
буцма́н «товстун, бецман»
буцмани́стий «тс.»
буцма́тий
буцма́ч
буцме́й
буцми́ло «тс.»
буць «невдалий хліб»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
beat «бити» англійська
bozzan «ударяти, штовхати» давньоверхньонімецька
butr «короткий шматок стовбура дерева» давньоісландська
Butz нововерхньонімецька
Bútzenmann «домовик» нововерхньонімецька
butt «тупий» норвезька
puca «повне обличчя»«повновида дівчина» польська
bucka «повне обличчя»«повновида дівчина» польська
mǫžb праслов’янська
буцов «товстощокий» сербохорватська
butze «брила, грудка, обрубаний шматок» середньоверхньнімецька
butzen «пухнути» середньоверхньнімецька
bucko словацька
bucati «лягати в ліжко» (дит.) словацька
bucko «опецьок»«тс.» словацька
buco «опецьок»«тс.» словацька
buclatý «опецьок»«тс.» словацька
муж українська
буцмаст «тс.» українська
bucek чеська
bucek «опецьок»«товстощокий» чеська
buclatý «опецьок»«товстощокий» чеська
butze «брила, грудка, обрубаний шматок» ?
Butze(n) «опудало, коротка й товста фігура; велика купа чого-небудь» ?
буцма́н ?
Bútzenmann «домовик» ?
Bútzen «опудало; (ст.) домовик» ?
Mann «чоловік» ?

бушме́н «представник групи племен у Південній Африці»

запозичення з англійської мови;
англ. Bushman «тс.», букв. «людина з кущів», утворене з основ іменників bush «кущ», спорідненого з нвн. Busch, двн. днн. busc, гол. bos(ch) «тс.», який є результатом розширення герм. *bus- «набрякати», спорідненого з псл. buxnǫti, укр. бухнути, і man «чоловік», спорідненого з нвн. Mann, двн. днн. гол. man «тс.», псл. mǫzb, укр. муж;
англійська назва є калькою гол. boschjesman «бушмен», букв. «людина з кущів»;
р. бр. болг. бушмен, п. Buszmen, Buszman «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Bushman «тс.» англійська
бушмен білоруська
бушмен болгарська
*bus- «набрякати» германські
bos(ch) «тс.» голландська
man «тс.» голландська
boschjesman «бушмен» голландська
busc давньоверхньонімецька
man «тс.» давньоверхньонімецька
busc давньонижньонімецька
man «тс.» давньонижньонімецька
Busch нововерхньонімецька
Mann нововерхньонімецька
Buszmen «тс.» польська
buxnǫti праслов’янська
mǫzb праслов’янська
бушмен російська
бухнути українська
муж українська
bush «кущ» ?
man «чоловік» ?

Ге́рман

через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;
гр. Γερμανός походить від лат. Germānus, утвореного від прикметника germānus «рідний, єдинокровний», похідного від germen (*gen-men) «зародок, пагін, гілка», спорідненого з дінд. jánima, jánma «народження, рід, походження»;
слід відрізняти від омонімічного Ге́рман, що відповідає р. Ге́рманн, п. слц. Herman, ч. Heřman, болг. Хе́рман, слн. Hêrman, яке походить від нвн. Hermann, що продовжує двн. Heriman (‹Hariman) «військова людина, войовник», утворене з основ іменників hari, heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо»), спорідненого з лит. kãrė «війна», ст. karìs «тс.», і man (нвн. Mann) «чоловік, людина», спорідненого з дінд. mánu(ṣ)- «людина, чоловік», псл. mǫžь, укр. муж;
р. бр. болг. м. Ге́рман, п. ч. German, схв. Герман, слн. Gérman, стсл. ГЄРЪМАНЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Герман (1596)
Германа (род. в. одн.)(1484)
Герма́нусъ
ро́дный (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ге́рман білоруська
Хе́рман болгарська
Ге́рман болгарська
Γερμανός грецька
Heriman «військова людина, войовник» (‹Hariman) давньоверхньонімецька
jánima давньоіндійська
mánu(ṣ)- «людина, чоловік» давньоіндійська
Germānus латинська
kãrė «війна» литовська
Ге́рман македонська
Hermann нововерхньонімецька
Herman польська
German польська
mǫžь праслов’янська
Ге́рманн російська
Ге́рман російська
Герман сербохорватська
Herman словацька
Hêrman словенська
Gérman словенська
ГЄРЪМАНЪ старослов’янська
муж українська
Heřman чеська
German чеська
germānus «рідний, єдинокровний» ?
jánma «народження, рід, походження» ?
Ге́рман ?
heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо») ?
з ?
karìs «тс.» ?
Mann «чоловік, людина» ?

джентльме́н

англ. gentleman «пан; добре вихована людина» є складним словом, утвореним як калька фр. gentilhomme «тс.» з прикметника gentle «родовитий, знатний; м’який, легкий», що зводиться як запозичення до фр. gentil «благородний», пов’язаного з лат. gentīlis «родовитий, належний до того самого роду», похідним від gēns (род. в. gentis) «рід», та іменника man «людина», спорідненого з нвн. Mann «чоловік», псл. mǫžь «тс.», укр. муж;
запозичення з англійської мови;
р. джентльме́н, бр. джэнтльме́н, п. džentlmen, ч. džentlmen, gentleman, слц. слн. gentleman, болг. джентлеме́н, м. џентлеме́н, џентлме́н, схв. џèнтлмен;
Фонетичні та словотвірні варіанти

джентльме́нство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gentleman «пан; добре вихована людина» англійська
джэнтльме́н білоруська
джентлеме́н болгарська
gentīlis «родовитий, належний до того самого роду» латинська
џентлеме́н македонська
Mann «чоловік» нововерхньонімецька
džentlmen польська
mǫžь «тс.» праслов’янська
джентльме́н російська
џèнтлмен сербохорватська
gentleman словацька
gentleman словенська
муж українська
џентлме́н українська
gentilhomme «тс.» французька
gentil «благородний» французька
džentlmen чеська
gentleman чеська
gentle «родовитий, знатний; м’який, легкий» ?
gentis «рід» ?
man «людина» ?

не́пман «приватний підприємець, торговець періоду непу»

складне слово, утворене з неп (р. нэп) і нім. Mann «людина», спорідненого з дінд. mánuḥ «людина, чоловік», ав. manuš-, псл. mǫžь «тс.», укр. муж;
р. бр. нэ́пман, п. ч. слц. nepman, болг. не́пман, схв. нȅпман, слн. nepman;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не́пманка
не́пманша
Етимологічні відповідники

Слово Мова
manuš- авестійська
нэ́пман білоруська
не́пман болгарська
mánuḥ «людина, чоловік» давньоіндійська
Mann «людина» німецька
nepman польська
mǫžь «тс.» праслов’янська
нэп російська
нэ́пман російська
нȅпман сербохорватська
nepman словацька
nepman словенська
неп (р. нэп) українська
муж українська
nepman чеська

норма́ни «північногерманські племена, які в VIII--XI ст. робили напади на країни Європи» (одн. норма́н)

очевидно, запозичене зі скандинавських мов через посередництво німецької (нім. Normánne «тс.»);
шв. norrman «норвежець, норман», дісл. norðmaðr «тс.» утворені відповідно від шв. norr «північ», дісл. norð, споріднених з нвн. Nord, гол. noord «тс.», і шв. man «людина», дісл. maðr «тс.», споріднених з двн. man «людина, чоловік», нвн. Mann «чоловік», псл. mǫžь «тс.», укр. муж;
р. норма́нн, бр. нарма́н, п. Normanowie (мн.), ч. слц. Norman, болг. норма́нин, схв. Норма́ни (мн.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нарма́н білоруська
норма́нин болгарська
noord «тс.» голландська
man «людина, чоловік» давньоверхньонімецька
norðmaðr «тс.» давньоісландська
norð давньоісландська
maðr «тс.» давньоісландська
Normánne німецька
Nord нововерхньонімецька
Mann «чоловік» нововерхньонімецька
Normanowie (мн.) польська
mǫžь «тс.» праслов’янська
норма́нн російська
Норма́ни (мн.) сербохорватська
Norman словацька
муж українська
Norman чеська
norrman «норвежець, норман» шведська
norr «північ» шведська
man «людина» шведська

мендиґа́ти «шкандибати»

очевидно, розвинулось на основі вт. ме́ндикъ «убогий, жебрак» (1627), запозиченого з польської мови;
п. mendyk «жебрак», як і ч. (заст.) mendik «середньо вічний мандрівний дяк, студент», слц. (заст.) mendík «бідний дяк, помічник проповідника в євангелічній церкві», [mendíčiť] «служити помічником проповідника», походить від лат. mendῑcus «жебрак», пов’язаного з mendum (menda) «тілесна вада», спорідненим з дінд. mindắ «тс.», дірл. mennair «пляма», кімр. mann «знак, відмітка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mind˘ «тс.» давньоіндійська
mennair «пляма» давньоірландська
mann «знак, відмітка» кімрська
mendῑcus «жебрак» латинська
mendum латинська
menda латинська
mendyk «жебрак» польська
mendík «бідний дяк, помічник проповідника в євангелічній церкві» (заст.) словацька
mendíčiť «служити помічником проповідника» словацька
mendik «середньо вічний мандрівний дяк, студент» (заст.) чеська
ме́ндикъ «убогий, жебрак» (1627) ?

фу́рман «візник, кучер»

запозичення з німецької мови;
н. Fuhrmann (‹ свн. vuorman) «тс.» є складним словом, утвореним з іменників Fuhre «віз, підвода» і Mann «чоловік», спорідненого з свн. двн. man, дфриз. månn, дангл. mann(a), англ. man, дісл. maðr, рун. manR, гот. manna «людина, чоловік», дінд. ав. mánu- «людина», псл. mǫžь, укр. муж;
р. фу́рман, бр. фу́рма́н, п. слц. furman, ч. forman, вл. fórman;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фі́рман «тс.»
фурмани́на «поганий фурман; зменш. від фурман»
фурма́нити «правити кіньми»
фу́рма́нка «підвода»
фурманува́ти
хву́рман
ху́рман
ху́рманка «підвода»
хурманува́ти
ху́рманщик
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mánu- «людина» авестійська
man англійська
фу́рма́н білоруська
fórman верхньолужицька
manna «людина, чоловік» готська
mann(a) давньоанглійська
man давньоверхньонімецька
mánu- «людина» давньоіндійська
maðr давньоісландська
månn давньофризька
Fuhrmann «тс.» (‹ свн. vuorman) німецька
Fuhre «віз, підвода» німецька
Mann «чоловік» німецька
furman польська
mǫžь праслов’янська
фу́рман російська
man середньоверхньнімецька
vuorman середньоверхньнімецька
furman словацька
муж українська
forman чеська
manR ?

ро́тман «лоцман, керманич, стерновий»

запозичення з польської мови;
п. rotman, retman «тс.» походить від нвн. Rîttmann, утвореного з Rotte «рота, загін», звідки укр. ро́та, і Mann «людина, чоловік», спорідненого з псл. mǫžь, укр. муж;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Róttmann нововерхньонімецька
Rotte «рота, загін» нововерхньонімецька
Mann «людина, чоловік» нововерхньонімецька
rotman польська
retman «тс.» польська
mǫžь праслов’янська
ро́та українська
муж українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України