CORN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
корне́т «перший офіцерський чин у кавалерії в дореволюційній російській армії; хорунжий»
запозичено за російським, польським і, очевидно, голландським (гол. kornet «корнет, прапороносець») або німецьким посередництвом (нім. заст. Kornett «корнет», Kornet, Cornet «тс.») з французької мови;
фр. іст. cornette «прапор з двома вимпелами, штандарт кавалерійської роти; прапорець; рота легкої кінноти; (перен.) офіцер-прапороносець, корнет» (XVI–XX ст.), як і cornette «чепець черниці; (заст.) пов’язка французьких юристів, косинка членів парламенту», ст. «старовинний жіночий головний убір з боковими виступами, схожими на роги», вважається первісно зменшувальним від corne «ріг», що походить від нар.-лат. *corna і лат. cornua «роги» (cornū «ріг»), до якого зводиться й укр. корне́т (музичний інструмент);
фр. cornette «прапор з двома вимпелами; штандарт кавалерійської роти» пояснюють також як похідне від cornet «ріжок», пов’язаного з corne «ріг» або ст. corn (‹ лат. cornū «тс.») (Сл. ст.-фр. яз. 58; Partridge 296);
р. корне́т «тс.; (заст.) чепець із двома ріжками спереду; прапорець», ст. корнетъ «молодший офіцерський чин у кавалерії» (1655), карнетъ, карнѣтъ «тс.» (1663), карнет «прапорець» (1720), бр. карне́т «корнет», п. kornet (іст.) «давній офіцерський чин у кавалерії; підрозділ рейтарів; загін (кінноти); [чепець]; чепець черниць», kornety (іст.) «хоругов (прапорець; загін кінноти)» (1627), ч. іст. kornet, korneta «тс.», ч. слц. заст. kornet «молодший кавалерійський чин», нл. [korńeta] «вид гострокінцевого чіпця», [kornejta], karneta, karńeta «тс.», болг. заст. корне́т «молодший офіцерський чин у кавалерії», схв. кòрнет «тс.; чепець черниць», корнèта «прапор (кавалерійський, корабельний); жіночий нічний головний убір», слн. kornét «кавалерійський прапорець; головний убір черниць»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карне́т «корнет» | білоруська |
| корне́т «молодший офіцерський чин у кавалерії» (заст.) | болгарська |
| kornet | голландська |
| cornua «роги» (cornū «ріг») | латинська |
| cornū | латинська |
| cornū | латинська |
| *corna | народнолатинська |
| korńeta «вид гострокінцевого чіпця» | нижньолужицька |
| kornejta «тс.» | нижньолужицька |
| karneta «тс.» | нижньолужицька |
| karńeta «тс.» | нижньолужицька |
| Kornett (заст.) | німецька |
| Kornet (заст.) | німецька |
| Cornet (заст.) | німецька |
| kornet «давній офіцерський чин у кавалерії; підрозділ рейтарів; загін (кінноти); [чепець]; чепець черниць»«хоругов (прапорець; загін кінноти)» (іст.)(іст.)(1627) | польська |
| kornety «давній офіцерський чин у кавалерії; підрозділ рейтарів; загін (кінноти); [чепець]; чепець черниць»«хоругов (прапорець; загін кінноти)» (іст.)(іст.)(1627) | польська |
| корне́т «тс.; (заст.) чепець із двома ріжками спереду; прапорець» | російська |
| корнетъ «молодший офіцерський чин у кавалерії» (1655)(ст.) | російська |
| карнетъ (ст.) | російська |
| карнѣтъ «тс.» (1663)(ст.) | російська |
| карнет «прапорець» (1720)(ст.) | російська |
| кòрнет «тс.; чепець черниць» | сербохорватська |
| корнèта «прапор (кавалерійський, корабельний); жіночий нічний головний убір» | сербохорватська |
| kornet «молодший кавалерійський чин» (заст.) | словацька |
| kornét «кавалерійський прапорець; головний убір черниць» | словенська |
| корне́т (музичний інструмент) | українська |
| cornette «прапор з двома вимпелами, штандарт кавалерійської роти; прапорець; рота легкої кінноти; (перен.) офіцер-прапороносець, корнет» (іст.) | французька |
| cornette «чепець черниці; (заст.) пов’язка французьких юристів, косинка членів парламенту» | французька |
| corne «ріг» | французька |
| cornette «прапор з двома вимпелами; штандарт кавалерійської роти» | французька |
| cornet «ріжок» | французька |
| corne «ріг» | французька |
| corn (‹ лат. cornū «тс.»)(Сл. ст.-фр. яз. 58; Partridge 296)(ст.) | французька |
| kornet «тс.» (іст.) | чеська |
| korneta «тс.» (іст.) | чеська |
| kornet «молодший кавалерійський чин» (заст.) | чеська |
корнє «кизил, дерен справжній, Cornus mas L. (Cornus maáscula DC.)» (бот.)
запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. корн «кизил», коа́рнэ «ягода кизилу», як і рум. corn «кизил», [cornu] «тс.», coárnӑ «ягода кизилу», походять від лат. cornus «кизил (кущ або деревце)», спорідненого з гр. κράνος, κράνον, κράνεια «тс.» і лит. Kirnis «бог вишень»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| κράνος | грецька |
| κράνον | грецька |
| κράνεια «тс.» | грецька |
| cornus «кизил (кущ або деревце)» | латинська |
| Kirnis «бог вишень» | литовська |
| корн «кизил» | молдавська |
| коа́рнэ «ягода кизилу» | молдавська |
| corn «кизил» | румунська |
| cornu «тс.» | румунська |
| coárnӑ «ягода кизилу» | румунська |
курну́т «колючий бур’ян»
очевидно, запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. курну́ц (бот.) «нетреба, Xanthium L.», рум. cornúţ «роговик польовий, Cerastium arvense L.» утворені за допомогою суфікса -уц (-uţ) від молд. корн «ріг», рум. corn «тс.», які походять від лат. cornu, спорідненого з гр. κεράς «тс.», псл. *korva «корова»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| κεράς «тс.» | грецька |
| cornu | латинська |
| курну́ц «нетреба, Xanthium L.» (бот.) | молдавська |
| корн «ріг» | молдавська |
| *korva «корова» | праслов’янська |
| cornúţ «роговик польовий, Cerastium arvense L.» (-uţ) | румунська |
| corn «тс.» | румунська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України