CAPO — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. camouflage «закривання, маскування» повʼязане з camoufler «маскувати», яке походить від іт. camuflare «маскувати, приховувати; переодягати», що виникло на основі словосполучення capo muffare «повивати (закутувати) голову», до складу якого входить іменник capo «голова», що зводиться до лат. caput «тс.», і основа muff- «закутувати», яка зіставляється з англ. muffle «тс.», фр. mouffle «рукавиця, муфта», нвн. Muff «муфта», [Muffle] «тс.», звідки й укр. му́фта;

р. бр. камуфляж, п. kamuflaż, ч. слц. kamufláž, болг. камуфла́ж, м. схв. камуфла́жа, слн. kamufláža;

за посередництвом російської і польської мов запозичено з німецької;

нвн. [Kaprál] через проміжне Kaporál походить, очевидно, від фр. caporal, яке зводиться до іт. caporale «капрал», похідного від capo (мн. cápora) «голова» або повʼязаного з слат. caporalis «командир», похідним від нар.-лат. capus (род. в. одн. caporis), що розвинулося з лат. caput, -pitis «голова»;

р. бр. болг. капра́л, п. kapral, ч. слц. kaprál, вл. korporal, м. каплар, схв. кȁплāр, kȁprāl, слн. kapról;

запозичення з італійської мови;

іт. capriccio «каприччіо; твір у вільній формі; каприз, примха» (раніше – «гидування, огида; жах»), очевидно, виникло з іт. ст. сароrіссіо «гидування, огида; жах» (пор. також [capuriccio] «каприз»), похідного від іт. capo (мн. ст. cápora) «голова», що продовжує нар.-лат. capus (мн. сарога) ‹ лат. caput, -pitis «тс.»;

отже, первісне значення – «те, що прийшло в голову»;

менш певне виведення від іт. capra «коза» (Шанский ЭСРЯ II 8, 58; Sławski II 60; БЕР II 223), вплив якого міг бути лише додатковим фактором при формуванні семантики слова, або від іт. capo riccio «скуйовджена голова» (Bloch І 120);

р. капри́ччио, капри́ччо, бр. капры́чыо, п. ч. слц. capriccio, болг. м. капри́чио;