BABA — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. baba;

лит. bóba «стара жінка», лтс. bãba, свн. bābe, bōbe «тс.»;

давне слово з дитячої мови, іє. *bābā aбo *bhābhā, утворене шляхом повторення того самого складу, як і в інших словах подібного типу;

рум. bábă, уг. bába, алб. babε є запозиченнями з слов’янських мов;

р. бр. др. болг. м. ба́ба, п. слц. вл. нл. baba, полаб. babə, bobə, bobo, ч. слн. bába, схв. бȁба, ба́ка «бабуся», стсл. баба;

п. baba «вид опуклих груш», болг. [ба́ба] «крупна дика ягода», м. бабулица «прищик», схв. [бȁба] «круглий камінець», ба́бац «великий горіх», ба́бура «сорт великого перцю», ба́бушка «круглий наріст на листі, шишка»;

назви різних предметів кулястої форми;

можуть бути зведені до гіпотетичної основи псл. bab- «надуватися, розбухати, бути кулястим» (Rječnik І 129– 133);

р. [бабо́шка] «картоплина; поплавок з кори; брунька», [бабу́шки] «віспинки; кір; болячки на дитині», [баба́шка] «поплавок на вудці; (полігр.) пропуск у складанні, пустий квадрат»;

пов’язання з баба¹ «стара жінка» (Brückner 9) недостатньо обґрунтоване;

очевидно, як і ба́ба², пов’язане з основою псл. bab- «надуватися, розбухати, бути кулястим»;

псл. baba «галушка, кругле печиво»;

р. ба́ба «рід печива, паска», ба́бка «вид страви», [баба́шка] «хлібина; пиріжок; калач», [баба́ха] «пампушка, млинець», [баба́шка] «тс.», [бабки] «хлібні кульки, які пекли для худоби», [бабо́шка] «грудочка (борошна в страві), затірка, галушка, булочка», [бабу́шка] «тс.», бр. ба́ба «вид страви», ба́бка «баба, паска, бабка», п. baba «рід печива, паска», babka «тс.», ч. bába «вид страви», bábovka «паска», слц. baba «паска», вл. baba, babka «тс.», нл. baba «рід печива», болг. [ба́ба] «ковбаса з товстої свинячої кишки», схв. бȁба «паска»;

запозичення з тюркських мов;

тур. baba «предок, прадід, батько», крим.-тат. баба «батько», тат. баба «дід» і т. д. є утвореннями, аналогічними до іє. (слов.) baba «стара жінка»;

р. [баба́, баба́й] «дід» (іноді вживається для лякання дітей), м. баба, бабајко «батько», бабалак «тесть, дід», схв. ба́ба, бàбāјко «батько»;

результат видозміни деетимологізованої давнішої форми *бедру́нка, похідної від колишнього прикметника *бедрий «рябий, з плямами іншої масті на бедрах», під впливом слів баба (пор. п. [baba] «сонечко», схв. bàburica «тс.»), ба́брати і бруні́ти;

думка про запозичення з польської мови (Онышкевич Исслед. п. яз. 238) позбавлена підстав;

n. biedronka, ст. biedrunka (XVII ст.), ч. bedruňka, berunka, beruška, [verunka, meruňka] «тс.»;

вважається утвореним від баба в значенні «відьма, чарівниця» на тій підставі, що неприємні для людей тварини, в т. ч. деякі комахи, приймались у минулому за чарівників (Machek ESJČ 40; Vážný 289; Шанский ЭСРЯ І 2, 5–6);

на думку інших (Потебня РФВ 7, 69; Преобр. I 10; Фасмер I 100), назва зумовлена уявленням про переселення душі померлого (баби) в комаху;

можливе припущення про зв’язок з гіпотетичною основою псл. bab- «надуватись, розбухати» (Rječnik І 129–133);

р. ба́бочка «метелик», [ба́ба] «тс.», [ба́бка] (назва різних видів комах), п. [baba] «сонечко», [babka] «тс.», ч. babka «хрущ», слц. bábka «лялечка», babočka «кропив’янка», вл. babka «бджола», болг. [ба́бушка] «лялечка, зародок метелика», схв. [бȁба] «стара бджола», ба́бак «сонечко»;

вважається похідним утворенням від слова ба́ба з переносним значенням «колода, чурбак» і т. д. (Sadn.– Aitz. VWb. I 61–64);

може бути виведене і від гіпотетичної основи bab- «надуватись, розбухати» (Rjėčnik І 129– 133);

р. бр. ба́бка «коваделко, підставка, ніжка», п. baba, babka «залізко, коваделко, на якому клепають косу», ч. слц. babka, схв. бȁбица, [бȁпка], бȁква, слн. bábka «тс.»;

пор. лит. tetà «тітка», tė˜tė «тато», tė˜tis «тс.», гр. τέττα, τατα̃ «батько»;

псл. teta, слово з дитячого лепету, як і baba, mama, tato;

р. тётя, тётка, [тёта], бр. цёця, цётка, др. тєта, п. ciocia, ciotka, ч. слц. teta, вл. ćeta, нл. śota, полаб. tetă «двоюрідна сестра», болг. м. схв. те́та «тітка», слн. têta, стсл. тетъка «тс.»;