AT — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
авантю́ра
запозичено з французької мови двома шляхами: через польську і російську мови;
фр. aventure походить від слат. *adventura «те, що має відбутись», пов’язаного з лат. advenīre «відбуватись, траплятись», утвореним з префікса ad«до-, при-», спорідненого з гот. дісл. днн. at «до, при, на», і дієслова venīre «приходити», очевидно, спорідненого з гр. βαίνω «іду», дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.»;
р. болг. авантю́ра, бр. м. схв. аванту́ра, п. awantura, ч. avantura, avantýra, слц. слн. avantúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аванту́ра
аванту́рник
авантурува́ти
авантюри́зм
авантюри́ст
авантю́рник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
аванту́ра | білоруська |
авантю́ра | болгарська |
at «до, при, на» | готська |
qiman «приходити» | готська |
βαίνω «іду» | грецька |
gámati «іде» | давньоіндійська |
at «до, при, на» | давньоісландська |
at «до, при, на» | давньонижньонімецька |
advenīre «відбуватись, траплятись» | латинська |
аванту́ра | македонська |
kommen «тс.» | нововерхньонімецька |
awantura | польська |
авантю́ра | російська |
аванту́ра | сербохорватська |
*adventura «те, що має відбутись» | середньолатинська |
avantúra | словацька |
avantúra | словенська |
aventure | французька |
avantura | чеська |
avantýra | чеська |
ad «до-, при-» | ? |
venīre «приходити» | ? |
ат «а; от; що там говорити»«ледве, майже» (виг.)(частка)
очевидно, складне утворення з частки а і вказівного елемента тъ, пов’язаного з займенником той;
р. діал. бр. am (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. атъ «хай», п. at «а, е»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) | білоруська |
атъ «хай» | давньоруська |
at «а, е» | польська |
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) | російська |
а і | ? |
тъ | ? |
той | ? |
am «а; ну його; ну й нехай» (виг.) | ? |
атаві́зм
нім. Atavísmus утворено з основи лат. atavus «батько прадіда або прабаби», що складається з префікса at«понад це», спорідненого з дінд. ati«понад, проти», лит. at- «назад, від-», псл. ot-(ъ), укр. від, і avus «дід», спорідненого з дірл. (h)aue «племінник», псл. ujь, укр. вуй;
запозичення з німецької мови;
р. атави́зм, бр. атаві́зм, п. вл. atawizm, ч. atavismus, слц. atavizmus, болг. атави́зъм, м. атави́зам, схв. атавùзам, слн. аtavízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
атавісти́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
атаві́зм | білоруська |
атави́зъм | болгарська |
atawizm | верхньолужицька |
ati «понад, проти» | давньоіндійська |
atavus «батько прадіда або прабаби» | латинська |
at- «назад, від-» | литовська |
атави́зам | македонська |
Atavísmus | німецька |
atawizm | польська |
ot-(ъ) | праслов’янська |
ujь | праслов’янська |
атави́зм | російська |
атавùзам | сербохорватська |
atavizmus | словацька |
аtavízem | словенська |
від | українська |
вуй | українська |
atavismus | чеська |
at «понад це» | ? |
avus «дід» | ? |
від (прийменник)
споріднене з лит. at-, префіксом, що означає рух від чого і до чого, також ata-, ati-, лтс. at-, прус. at-, et-, гот. id-, двн. it-, ita- «но-, до-», ірл. aith-, aid- «по-, від-», дінд. áti, ав. aiti- «через, пере-», лат. at «але», et «i», гр. ἔτι «ще, все ще», фріг. ἐτι;
псл. otъ‹*ot зводиться до прислівника іє. *ati, *eti «через що; назовні; звідки»;
оді-;
усі форми з псл. otъ, форми з -д виникли за аналогією до над, під (под), пе́ред;
р. от, ото, бр. ад, др. отъ, п. ч. od, ode, слц. od, odo, вл. wot, wote, нл. wot, болг. м. од, схв. од, ода, слн. od, стсл, отъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
від
(префікс)
віді-
відо
од
од-
одо
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
aiti- «через, пере-» | авестійська |
ад | білоруська |
од | болгарська |
wot | верхньолужицька |
wote | верхньолужицька |
id- | готська |
ἔτι «ще, все ще» | грецька |
it- | давньоверхньонімецька |
áti | давньоіндійська |
отъ | давньоруська |
*ati | індоєвропейська |
aith- | ірландська |
at «але» | латинська |
at- | латиська |
at- | литовська |
од | македонська |
wot | нижньолужицька |
od | польська |
ode | польська |
otъ‹*ot | праслов’янська |
otъ | праслов’янська |
at- | прусська |
от | російська |
од | сербохорватська |
od | словацька |
odo | словацька |
od | словенська |
ото | українська |
ода | українська |
стсл | українська |
отъ | українська |
ἐτι | фрігійська |
od | чеська |
ode | чеська |
ata- | ? |
ati- | ? |
et- | ? |
ita- «но-, до-» | ? |
aid- «по-, від-» | ? |
et «i» | ? |
*eti «через що; назовні; звідки» | ? |
над | ? |
під (под) | ? |
пе́ред | ? |
ще «додатково до того самого; знову, заново, повторно» (присл.)
псл. (j)ešče;
достовірної етимології не має;
зводиться до іє. *etsku̯e/edsku̯e, де *ed вказівний займенник, *ku̯e післяйменник «і», елемент -s- є інфіксом у первісному сполученні *ed ku̯e (ЭССЯ 6, 32–33);
пов’язується з дінд. áččhā «до, напроти», гр. ἔστε «до, поки», лат. ūsque «аж до; безперервно, постійно» (Machek ESJČ 224; Uhlenbeck 4; Младенов 406; Соболевский ЖМНП 1886, 146; Mеillet MSL 9, 375);
виводиться також з псл. *et-če (*etsče) (‹ іє. *etqe/etsqe), зіставлюваного з лат. atque, ав. atča «і, і притому, а також» (Потебня AfSlPh III 376; Преобр. І 219; Bern. I 454; Mеillet Åtudes 155, IF Anz. 21, 85), з іє. *adsqe, де значення «до» відображене в лат. ad «до», дірл. ad, гот. дісл. at, двн. aӡ «тс.» (Bern. I 454);
зіставляється з ос. æstæj (‹ *ašča ‹ *ačča ‹ *atča);
псл. (j)ešče пояснюється також (Vaillant RES 25, 104–105) як праслов’янське утворення, що виникло з *(j)est-je, форми с. р. одн. дієприкметника від дієслова (j)est, byti з первісним значенням «справжнє»;
р. ещё, бр. яшчэ́, [ішчэ́], др. еще, още, п. jeszcze, ч. ještě, слц. ešte, вл. hišće, (розм.) šće, нл. hyšći, полаб. jist, болг. о́ще, [е́шче], м. уште, схв. jо̏ш, jо̏шт(е), слн. šè, [šče, ešče], стсл. ѥштє;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єще́
иши
«ще»
ище́
іще́
ше
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
atča «і, і притому, а також» | авестійська |
яшчэ́ | білоруська |
о́ще | болгарська |
hišće (розм.) | верхньолужицька |
šće (розм.) | верхньолужицька |
at | готська |
ἔστε «до, поки» | грецька |
aӡ «тс.» | давньоверхньонімецька |
áččhā «до, напроти» | давньоіндійська |
ad | давньоірландська |
at | давньоісландська |
еще | давньоруська |
*etsku̯e/edsku̯e | індоєвропейська |
*adsqe | індоєвропейська |
ūsque «аж до; безперервно, постійно» | латинська |
atque | латинська |
ad «до» | латинська |
уште | македонська |
hyšći | нижньолужицька |
æstæj (‹ *ašča ‹ *ačča ‹ *atča) | осетинська |
jist | полабська |
jeszcze | польська |
*et-če (*etsče)(‹ іє. *etqe/etsqe) | праслов’янська |
ещё | російська |
ш | сербохорватська |
ešte | словацька |
šè | словенська |
ѥштє | старослов’янська |
ішчэ́ | українська |
още | українська |
е́шче | українська |
šče | українська |
ešče | українська |
ještě | чеська |
*ed | ? |
післяйменник «і» | ? |
-s- | ? |
значення «до» | ? |
*(j)est-je | ? |
значенням «справжнє» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України