ANU — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з грецької мови;

гр. ἀναλογία «відповідність» є похідним від ἀνάλογος «відповідний, аналогічний», утвореним з основ ἀνα «згідно», спорідненого з дінд. ánu «після, за, пізніше за», ав. anu, дперс. anuv «тс.», можливо, також псл. na, укр. на, і λόγος «розум, зміст», пов’язаного з дієсловом λέγω «говорю, розумію»;

р. болг. анало́гия, бр. анало́гія, n. analogia, ч. analogie, слц. analógia, вл. analogija, м. аналогија, схв. аналòгија, слн. analogíja;

результат злиття підсилювальної частки а і вигуку ну;

ρ. a ну, [а́но́], бр. ану́, ану́тка, п. anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож», нл. anu «ану»;

припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;

висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;

значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;

у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);

іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;

споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;

псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;

р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;