ВИ- — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. vy- (префікс переважно на означення руху з середини);

споріднений з гот. ūt «геть», дісл. út «з», двн. свн. uӡ, нвн. aus, ірл. ud-, od- «тс.», гр. ὕσ-τριξ «дикобраз» (‹*ud+τpí χες), дінд. ud- «на, вгору, з», ав. us-, uz-, дперс. ud-;

іє. *ūt-, *ūd-;

на слов’янському ґрунті виникло приставне v, а кінцеве t/d зникло;

колись цей префікс уживався в усіх слов’янських мовах, тепер – тільки в східних та західних;

у південних він замінився префіксом iz-;

р. бр. др. вы-, п. wy-, ч. слц. vy-, вл. нл. wu-, полаб. våi-, стсл. вы-;

утворене, мабуть, з префікса ви- і основи тур. gerek «треба», спорідненого з крим.-тат. керек, [керäк, герек], каз. кирг. хак. керек, узб. керак, тат. кирәк «тс.», за аналогією до витребе́ньки (пор.);

результат дисимілятивної зміни звукосполучення нн у дн в словах ви́нний, *винні́вка, можливо, викликаної гіперистичною реакцією носіїв мови на характерну для ряду карпатських говорів асимілятивну зміну звукосполучення дн у нн (пор. [бі́нний] «бідний», [ла́нний] «ладний» та ін.);

друге значення слова [видні́вка], пов’язане з дно, виникло, мабуть, під впливом властивого префіксові ви- значення усування, знищування (пор. ви́бите дно);

похідне утворення від могти́, яке у сполученні з префіксом ви- частково зберегло своє первісне значення (особливо в словацькій мові);

р. вымога́ть «вимагати, домагатися», бр. вымага́ць «тс., жадати», п. wymagać, ч. vymáhati «тс.», слц. vymáhať «тс.; витягати»;