ІМ'Я — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ім'я́
m – споріднене з прус. emmens, род. в. emnes, алб. emεn (‹*enmen), ірл. аіnm, з іншим вокалізмом гот. namō, двн. namo, нвн. Name, лат. nomen, дінд. nma, гр. ὄνομα, вірм. anum, хет. lāman, тох. А ñom, В ñem «тс.»;
пов’язують з псл. *jęti, *јьmǫ (укр. я́ти), реконструюючи термін родового ладу *jьm-men «умовний (прийнятий) знак» (Šuman AfSlPh ЗО, 302);
О. М. Трубачов виводить від прийменникових коренів *anō «вгору», *en «в, всередині» як «накладене, вкладене» (ЭССЯ 8, 227–228);
р. и́мя, бр. ім՝я́, др. имя, п. imię, miano, ст. jimię, ч. jméno, ст. jmě, jmene, слц. meno, вл. mjeno, нл. mě, mjenjo, mjeno, ст. jimjë, полаб. aimą, (ernǫ), болг. м. и́ме, схв. ȕмē, слн. imé, стсл. ИМѦ, ИМЕНЕ псл. *jьm (*jьmene) ‹*ьnmen, що зводиться до іє. *-rnen-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
име́нник
«тс.»
и́менник
«тезка»
и́менно
імени́ни
імени́нник
імени́тий
іменни́й
іме́нник
іменнико́вий
і́менно
іме́ння
іме́но
імено́ваний
іменува́ти
імня́
йме́ння
м'я
мени́ни
мени́нник
менник
ме́ння
мення́ти
менува́ти
мини́ни
ми́но
мня
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
emεn | албанська |
*enmen | албанська |
emεn | албанська |
*enmen | албанська |
ім՝я́ | білоруська |
и́ме | болгарська |
mjeno | верхньолужицька |
anum | вірменська |
anum | вірменська |
namō | готська |
namō | готська |
ὄνομα | грецька |
ὄνομα | грецька |
namo | давньоверхньонімецька |
namo | давньоверхньонімецька |
nā́ma | давньоіндійська |
nā́ma | давньоіндійська |
имя | давньоруська |
*-rnen- | індоєвропейська |
аіnm | ірландська |
аіnm | ірландська |
nomen | латинська |
nomen | латинська |
и́ме | македонська |
mě | нижньолужицька |
mjenjo | нижньолужицька |
mjeno | нижньолужицька |
jimjë | нижньолужицька |
Name | нововерхньонімецька |
Name | нововерхньонімецька |
i̯aimą ($e$rnǫ) | полабська |
imię | польська |
miano | польська |
jimię | польська |
*jęti | праслов’янська |
*јьmǫ | праслов’янська |
*jьm-men | праслов’янська |
*anō | праслов’янська |
*en | праслов’янська |
jьm | праслов’янська |
*jьmene | праслов’янська |
*ьnmen | праслов’янська |
jьm | праслов’янська |
*jьmene | праслов’янська |
*ьnmen | праслов’янська |
emmens | прусська |
emnes род. в. | прусська |
emmens | прусська |
emnes род. в. | прусська |
и́мя | російська |
ȕмē | сербохорватська |
meno | словацька |
imé | словенська |
имѦ (*jьmene) | старослов’янська |
имене | старослов’янська |
имене | старослов’янська |
ñom | тохарська А |
ñom | тохарська А |
ñem | тохарська В |
ñem | тохарська В |
я́ти | українська |
lāman | хетська |
lāman | хетська |
jméno | чеська |
jmě | чеська |
jmene | чеська |
i̯ei̯rnǫ | ? |
i̯ei̯rnǫ | ? |
аноні́м
запозичено, мабуть, через російське посередництво з французької мови і через польське посередництво – з латинської;
фр. anonyme «безіменний, анонім» через лат. anōnymus походить від гр. ἀνώνυμος «безіменний», утвореного з префікса ἀν- «не-, без-» і іменника ὄνομα «ім’я, назва», спорідненого з дінд. naman-, лат. nōmen, псл. imę, укр. ім’я;
р. болг. анони́м, бр. анані́м, n. anonim, ч. слц. anonym, вл. anonymny «анонімний», м. анони́мен, схв. анòним, ȁноним, слн. anoním;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аноні́мка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
анані́м | білоруська |
анони́м | болгарська |
anonymny «анонімний» | верхньолужицька |
ἀνώνυμος «безіменний» | грецька |
naman- | давньоіндійська |
anōnymus | латинська |
nōmen | латинська |
анони́мен | македонська |
анони́м | російська |
анòним | сербохорватська |
anonym | словацька |
anoním | словенська |
ім'я | українська |
ȁноним | українська |
anonyme «безіменний, анонім» | французька |
anonym | чеська |
ἀν- «не-, без-» | ? |
ὄνομα «ім’я, назва» | ? |
imę | ? |
номенклату́ра «сукупність назв, термінів у певній галузі знання; працівники, затверджені вищими органами на якісь посади»
лат. nōmen «ім’я, назва» споріднене з дінд. nā́ma, гр. ὄνομα, вірм. anun, гот. namō, псл. *jьmę «тс.», укр. ім’я́;
лат. calo, -āre «викрикувати, оповіщати, скликати» споріднене з дінд. kalakalaḥ «безладні крики, шум», гр. καλέω«називаю, закликаю, скликаю», двн. hellan «звучати», лит. kalbà «мова», псл. *kolkolъ «дзвін», укр. [колокі́л] «тс.»;
лат. nōmenclātūra «перелік, список» утворене, очевидно, на основі словосполучення nōmen calāre «оголошувати ім’я»;
запозичення з латинської мови;
р. болг. м. схв. номенклату́ра, бр. наменклату́ра, п. ч. вл. nomenklatura, слц. слн. nomenklatúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
номенкла́тор
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
наменклату́ра | білоруська |
номенклату́ра | болгарська |
nomenklatura | верхньолужицька |
anun | вірменська |
namō | готська |
ὄνομα | грецька |
καλέω «називаю, закликаю, скликаю» | грецька |
hellan «звучати» | давньоверхньонімецька |
nā́ma | давньоіндійська |
kalakalaḥ «безладні крики, шум» | давньоіндійська |
nōmen «ім’я, назва» | латинська |
calo, -āre | латинська |
nōmenclātūra «перелік, список» | латинська |
calāre «оголошувати ім’я» | латинська |
kalbà «мова» | литовська |
номенклату́ра | македонська |
nomenklatura | польська |
*jьmę «тс.» | праслов’янська |
*kolkolъ «дзвін» | праслов’янська |
номенклату́ра | російська |
номенклату́ра | сербохорватська |
nomenklatúra | словацька |
nomenklatúra | словенська |
ім'я | українська |
колокі́л «тс.» | українська |
nomenklatura | чеська |
-āre «викрикувати, оповіщати, скликати» | ? |
номіна́льний «який виражається грошовою вартістю; який тільки має яку-небудь назву, але не виконує своїх функцій»
запозичення із західноєвропейських мов;
фр. нім. англ. nominal «номінальний» походять від лат. nōminālis «який стосується імені; іменний», утвореного від nōmen (род. в. nōminis) «ім’я, назва», спорідненого з дінд. nā́ma, гр. ὄνομα, гот. namō, псл. *jьmę «тс.», укр. ім’я́;
р. номина́льный, бр. наміна́льны, п. вл. nominalny, ч. nominální, слц. nominálny, болг. м. номина́лен, схв. нȍминāлан, слн. nominálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
номіна́л
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
nominal «номінальний» | англійська |
наміна́льны | білоруська |
номина́лен | болгарська |
nominalny | верхньолужицька |
namō | готська |
ὄνομα | грецька |
nā́ma | давньоіндійська |
nōminālis «який стосується імені; іменний» | латинська |
nōminis «ім’я, назва» | латинська |
nōmen | латинська |
номина́лен | македонська |
nominal «номінальний» | німецька |
nominalny | польська |
*jьmę «тс.» | праслов’янська |
номина́льный | російська |
нȍминāлан | сербохорватська |
nominálny | словацька |
nominálen | словенська |
ім'я́ | українська |
nominal «номінальний» | французька |
nominální | чеська |
метоні́мія «перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку»
через посередництво західноєвропейських і латинської мов (нім. Metonymíe, фр. metonymie, англ. metonymy, лат. metonymia) запозичено з грецької;
гр. μετωνυμία «тс.» складається з префікса μετα- «між, за, після, пере-» і основи іменника ὄνυμα – діалектної форми до ὄνομα «ім’я, назва», спорідненого з лат. nōmen, псл. imę, укр. ім’я «ТС.»;
р. болг. метони́мия, бр. метоні́мія, п. metonimia, ч. metonymie, слц. metonymia, вл. metonymija, м. метонимија, схв. метонùмиjа, слн. metonimíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
метонімі́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
метоні́мія | білоруська |
метони́мия | болгарська |
metonymija | верхньолужицька |
μετωνυμία «тс.» | грецька |
nōmen | латинська |
метонимија | македонська |
metonimia | польська |
imę | праслов’янська |
метони́мия | російська |
метонùмиjа | сербохорватська |
metonymia | словацька |
metonimíja | словенська |
ім'я́ «ТС.» | українська |
metonymie | чеська |
μετα- «між, за, після, пере-» | ? |
ὄνομα «ім’я, назва» | ? |
онома́стика «розділ мовознавства, що вивчає власні імена»
нім. Onomástik, фр. onomastique, англ. onomastics походять від гр. ὀνομαστική «мистецтво давати імена», ὀνομαστικός «який служить для найменування», пов’язаних з ὀνομάζειν «називати», похідним від ὄνομα «ім’я», спорідненого з псл. *jьmę, укр. ім’я́;
запозичення із західно-європейських мов;
р. болг. м. онома́стика, бр. анама́стыка, п. onomastyka, ч. слц. onomastika, схв. онома̀стика, слн. onomástika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ономасти́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
onomastics | англійська |
анама́стыка | білоруська |
онома́стика | болгарська |
ὀνομαστική «мистецтво давати імена» | грецька |
онома́стика | македонська |
Onomástik | німецька |
onomastyka | польська |
*jьmę | праслов’янська |
онома́стика | російська |
онома̀стика | сербохорватська |
onomastika | словацька |
onomástika | словенська |
ім'я́ | українська |
onomastique | французька |
onomastika | чеська |
ὀνομαστικός «який служить для найменування» | ? |
ὀνομάζειν «називати» | ? |
ὄνομα «ім’я» | ? |
імела́ «омела біла, Viscum album L.» (бот.)
псл. *(j)emela, пов’язане чергуванням голосних з omela (укр. оме́ла́);
споріднене з лит. [ėmalas], прус. emelno «тс.»;
пов’язують з псл. *jęti, *jьmǫ, (укр. я́ти), зважаючи на те, що ягода й кора рослини здавна використовуються для виготовлення пташиного клею (для ловіння птахів);
др. имела «приманка для птахів», п. jemioła «омела», ст. jemioł, jemioło, jemiało, miele, ч. jmelí, [jmel], ст. jmelé, слц. imelo, вл. jemjel, jemjelina, нл. jemjelica, [jemjoł, jemjelina], болг. и́мел, и́мело, м. имела, схв. ѝмела, мèла, слн. [melje, méla, imêla], стсл. имела «тс.», имельникъ «птахолов»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
име́ла
і́мена
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
и́мел | болгарська |
и́мело | болгарська |
jemjel | верхньолужицька |
jemjelina | верхньолужицька |
имела «приманка для птахів» | давньоруська |
ėmalas | литовська |
имела | македонська |
jemjelica | нижньолужицька |
jemjoł | нижньолужицька |
jemjelina | нижньолужицька |
jemioła «омела» | польська |
jemioł | польська |
jemioło | польська |
jemiało | польська |
miele | польська |
*(j)emela | праслов’янська |
*jęti | праслов’янська |
*jьmǫ | праслов’янська |
emelno «тс.» | прусська |
мела | сербохорватська |
мèла | сербохорватська |
imelo | словацька |
melje | словенська |
méla | словенська |
imêla | словенська |
имела «тс.»«птахолов» | старослов’янська |
имельникъ | старослов’янська |
оме́ла́ | українська |
я́ти | українська |
jmelí | чеська |
jmel | чеська |
jmelé | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України