ЛИЦЕМІР — ЕТИМОЛОГІЯ

книжне запозичення з старослов’янської мови;

стсл. лицємѣръ вважається результатом видозміни давнішого *лицємѣнъ, утвореного з основ іменника лицє «обличчя» і дієслова мѣнити «міняти» (букв. «той, хто змінює лице, дволичний») (пор. і лит. veidmainỹs «тс.»);

друга частина зблизилася з мі́ра;

можливо, є калькою гр. προσωπολήπτης, утвореного з основ πρόσωπον «обличчя» і λήπτης «той, хто бере» від λαμβάνω «беру»;

припускалась можливість впливу двн. līhhazari «облудник», līhhazjan, līhhisōn «удавати» (Mikl. EW 169; Jagic AfSlPh 20, 537; Meillet Études 232);

висловлювалось припущення про первинність форми лицємѣръ (БЕР III 439 – 440; Karłowicz SWO 342);

р. болг. лицеме́р, др. лицемѣръ, п. ст. licemiernik (запозичення з ч. ст.), ч. licoměrník, ст. liceměrník, м. лицемер, лицомер, схв. лицèмер, слн. liсеmér(ec);